Антоненко-Давидович, Борис Дмитрович
Антоне́нко-Давидо́вич, Бори́с Дми́трович (справжнє прізвище — Давидов; 05.08.1899, м. Ромни, тепер Сумської області, Україна — 08.05.1984, м. Київ, тепер Україна) — письменник, перекладач. Писав українською мовою.
|
Антоненко-Давидович, Борис Дмитрович | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Давидов |
| Народження | 05.08.1899 |
| Місце народження | Ромни, Сумська область, Україна |
| Смерть | 08.05.1984 |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Alma mater | Інститут народної освіти, Київ |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза, переклад |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Державна премія України імені Т. Г. Шевченка (1992) |
Життєпис
Народився в сім’ї залізничника. Навчався 1917–1918 на природничому відділі Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), згодом на історико-філологічному факультеті Київського університету (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), 1923 закінчив Київський інститут народної освіти.
Друкувався з 1923. Був членом літературних організацій «Ланка» та «Марс».
Незаконно репресований 1935. Реабілітований 1956.
Творчість
У збірках оповідань, повістей і нарисів «Запорошені силуети» (1925), «Синя волошка» (1927), «Смерть» (1928), «Справжній чоловік» (1929), «Крила Артема Летючого» (1932), «Люди й вугілля» (1932) та ін. відтворив події громадянської війни в Україні 1917–1921 і відбудовного періоду.
Автор роману на моральні теми «За ширмою» (1957), низки повістей та оповідань (збірки «Слово матері», 1960, та ін.), статей, зокрема про культуру української мови (збірки «Про що і як», 1962; «В літературі й коло літератури», 1964), нарисів.
Перекладав з російської та німецької літератур.
Нагороди та визнання
Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1992, посмертно).
Твори
- Про що і як: в літературі й коло літератури. Київ : Радянський письменник, 1962. 157 с.
- На довгій ниві. Вибрані твори. Київ : Дніпро, 1967. 456 с.
- Здалека й зблизька. Київ : Радянський письменник, 1969. 303 с.
- Як ми говоримо. Київ : Радянський письменник, 1970. 254 с.
- Твори : в 2 т. Київ : Наукова думка, 1999 .
- Вибрані твори. Київ : Грамота, 2006. 336 с.
Література
- Дзюба І. «Звичайна людина» чи міщанин? Київ : Радянський письменник, 1959. 279 с.
- Бойко Л. З доріг далеких і близьких // Антоненко-Давидович Б. Д. На довгій ниві. Вибрані твори. Київ : Дніпро, 1967. 456 с.
- Бойко Л. Борис Антоненко-Давидович // Українські радянські письменники : в 12 вип. Київ : Рад. письменник, 1968. Вип. 6. 236 с.
- Лицар неабсурдних ідей Борис Антоненко-Давидович / Ред. Л. М. Залеська- Онишкевич. [Б. м.] : Бібліотека журналу «ЧАС», 1994. 224 с.
- Голуб Я. Б. Мій батько — Борис Антоненко-Давидович. Полтава : Криниця, 1995. 294 с.
- Багаття. Борис Антоненко-Давидович очима сучасників / Упоряд. Б. Тимошенко. Київ : [б. и.], 1999. 491 с.
- Бойко Л. С. Подвижник духу. Київ : Пульсари, 2003. 392 с.
- Бойко Л. С. З когорти одержимих: життя і творчість Бориса Антоненка-Давидовича в літературному процесі ХХ століття. 2-ге вид. Київ : Академія, 2004. 584 с.
- Хамедова О. Feci, quod potui…Доля і творчість Бориса Антоненка-Давидовича. Донецьк : Норд-прес, 2009. 164 с.
- Борис Антоненко-Давидович — творчість ціною втраченого життя / Уклад. В. І. Салогуб. Ромни : Центральна міська бібліотека для дорослих ім. Бориса Антоненка-Давидовича, 2014. 31 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Костенко А. І. Антоненко-Давидович, Борис Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антоненко-Давидович, Борис Дмитрович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
