Антонєвич, Влодзімеж
Антонє́вич, Влодзі́меж (польськ. Antoniewicz, Włodzimierz; 15.07.1893, м. Самбір, тепер Львівської області, Україна — 20.05.1973, м. Варшава, Польща) — археолог, історик, етнолог, мистецтвознавець, член Польської академії наук (з 1957), почесний член низки археологічних та історичних товариств у містах Стокгольмі, Відні, Кембриджі, Лондоні.
|
Антонєвич, Влодзімеж (Włodzimierz Antoniewicz) | |
|---|---|
| Народження | 15.07.1893 |
| Місце народження | Самбір |
| Смерть | 20.05.1973 |
| Місце смерті | Варшава |
| Alma mater | Львівський університет, Ягеллонський університет, Віденський університет |
| Місце діяльності | Варшава |
| Напрями діяльності | археологія, історія, мистецтвознавство |
Життєпис
Народився у сім’ї поштового чиновника. Закінчив гімназію у м. Львові. З 1912 вивчав давню історію й географію у Львівському університеті (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), але на початку Першої світової війни 1914 був мобілізований. Після поранення демобілізований.
Протягом 1916–1918 працював у музеї замку Вавель (м. Краків). Продовжив навчання в Ягеллонському університеті (м. Краків), Віденському університеті, Паризькому та Карловому університеті (м. Прага).
Докторський ступінь здобув у Ягеллонському університеті за працю «Значення бурштину в давній історії Європи» (1918) під керівництвом П. Беньковського. Після габілітації у Познанському університеті (1920) і короткочасної праці доцентом прадавньої археології в цьому закладі 1921 перейшов до Варшавського університету. Відтоді працював там до 1963: з 1922 — завідувач кафедри первісної та ранньосередньовічної археології, згодом декан гуманітарного факультету (1934–1936), ректор (1936–1939, 1945). Тут здобув звання надзвичайного (1924) і звичайного (1928) професора, розгорнув активну наукову і організаційну роботу.
З 1924 водночас працював директором Археологічного музею.
Під час Другої світової війни працював кочегаром шкільних закладів у м. Варшаві (зима 1939–1940). Був членом Сенату Таємного Варшавського університету, викладав у ньому.
Провадив активну науково-організаційну роботу в установах Польської академії знань (м. Краків), Польської академії наук, численних наукових товариствах.
Редагував періодичні видання «Відомості археологічні» («Wiadomości Archeologicznе»), «Світовид» («Światowid»), «Поступ археології» («Postępy Archeologii»).
Створив і очолив лабораторію Польського археологічного атласу в Інституті історії матеріальної культури Польської академії наук (1955–1963).
Наукова діяльність
Написав понад 300 наукових праць. 1928 опублікував першу синтетичну працю з археології Польщі «Археологія Польщі. Нарис доісторичних і ранніх історичних часів польських земель», яка, хоча й зазнала критики, але стимулювала розвиток археологічної науки в країні.
Здійснив синтез історії виникнення мистецтва у первісних народів «Історія мистецтва найдавніших первісних суспільств» (1957), був ініціатором і редактором 10-томного видання з історії скотарства «Скотарство Татрів і Підгалля» (1959–1970).
Відкрив залишки романських будівель у містечку Віслиці (тепер місто у Свентокшиському воєводстві, Польща), створив там постійну Археологічну експедицію. Першим зробив спробу дати узагальнений науковий опис релігійних вірувань давніх словʼян у праці «Релігія давніх слов’ян» (1957).
В археологічних дослідженнях вирізнявся схильністю до узагальнення регіональних здобутків, зокрема, хронологічно окреслив узаємодії та еволюцію археологічних культур Східної Європи давньоримського часу, пов’язавши їх із загальноєвропейськими процесами. Підкреслював важливу роль германських племен у стосунках племінних етносів на теренах сучасної України.
Нагороди
Нагороджений Командорским хрестом ордена Відродження Польщі (1938), орденом Італійської корони (1937), іншими відзнаками, командор ордена Почесного легіону (Франція).
Праці
- Bursztyn, jego pochodzenie i gatunki w Europie. Warszawa, 1921.
- Pradzieje ziem polskich. Warszawa, 1927.
- Archeologia Polski. Zarys czasów przedhistorycznych i wczesnośredniowiecznych ziem Polski. Warszawa, 1928.
- O religii dawnych Słowian (1948-1949) Historia sztuki najdawniejszych społeczeństw pierwotnych. Warszawa, 1957.
- Religia dawnych Słowian. Warszawa, 1957.
Література
- Księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antoniewicza w 40. rocznicę pracy naukowej na UniwersytecieWarszawskim od przyjaciół, kolegów i uczniów. Warszawa, 1963, cz. 1-2; Kozłowski S.K. Włodzimierz Antoniewicz, profesor z Warszawy. Warszawa, 2009.
- Козловський С.К. Польські українці і українські поляки у львівській археології 1905–1945 рокі // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. Київ, 2012, вип. 9.
- Pracownicy naukowo-dydaktyczni Instytutu Historycznego Uniwersytetu Warszawskiego 1930–2010. Słownik biograficzny. Warszawa, 2012.
- Gawkowski R. Poczet Rektorów Universitetu Warszawskiego. Warszawa, 2016.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зашкільняк Л. О. Антонєвич, Влодзімеж // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антонєвич, Влодзімеж (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
