Антонініан

Антонініан часів правління Авреліана

Антонініа́н [пізньолат. antoninianus, від Antoninus — офіційне ім’я римського імператора Каракалли — Марк Аврелій Антонін (Marcus Aurelius Antoninus)] — в античній нумізматиці — назва срібного, пізніше — мідного номіналу римської грошової системи 3 ст. н. е.

Не існує джерел, що підтверджують побутування цієї назви в античний час. У сучасній нумізматичній літературі антонініан має назву «радіат» (лат. radiatus — осяйний, сонцесяйний, від radiare — випромінювати, сяяти), що пояснюються зображенням на голові імператора променевої корони).

Випуск антонініанів розпочав Каракалла 214 або на поч. 215 н. е., роблячи спробу зміцнити грошову систему Римської імперії шляхом впровадження в обіг монети, важчої за знецінений на поч. 3 ст. денарій. За вагою антонініан мав дорівнювати приблизно 2 денаріям, тобто близько 5,3–4,7 грамів.

Запровадження антонініана мало на меті сприяти покращенню фінансового стану імперії за рахунок меншої кількості срібла, ніж повинні були містити дві монети номіналом в 1 денарій. Уміст срібла в ньому становив 46–48 %. Таким чином, фактична вартість антонініана була умовною вже з часу його появи, ця умовність зберігалась упродовж усього часу існування номіналу.

У 222 н. е. імператор Александр Север тимчасово призупинив емісію антонініанів, повернувшись до карбування денарїів. Вони також не карбувалися під час правління імператорів Максиміна Фракійця, Гордіана I і Гордіана II. Випуск антонініанів поновили імператори Пупієн та Бальбін у 238 н.е.

Приблизно у 2-й третині 3 ст. н. е. антонініан повністю витіснив з обігу римський денарій. Проте низька вартість цього номіналу призвела до інфляції та зростання цін. З середини 3 ст. н. е. дефіцит срібла викликав поступове зниження вмісту цього металу в антонініані (від 38–42% за Траяна Деція до 2–4% за Авреліана). Діаметр монети лишався незмінним (21–23 мм), тоді як її вага поступово зменшувалася (від 4,5 грамів за Гордіана III до 2,6 грамів за Валеріана). Під час правління Авреліана антонініан являв собою мідну монету з домішкою срібла.

Останні антонініани випустив Діоклетіан. 294 н. е. їх замінено на аргентеуси (срібну монету вартістю 8 фолісів або 1/8 ауреуса, що карбувалася у 294–320 н.е.).

На аверсі антонініана містилося зображення погруддя імператора у променевій короні або погруддя його дружини (зазвичай із півмісяцем унизу). На реверсі антонініана під час правління Авреліана також містилась цифра «XXI», яка позначала його вартість або співвідношення срібла 20:1.

На території України антонініани, як правило, знаходять окремими монетами, рідко — у скарбах.

Література

  1. The Oxford handbook of Greek and Roman coinage / Ed. by W. E. Metcalf . New York and Oxford: Oxford University Press, 2012; Vagi D.L. Coinage and History of the Roman Empire, C. 82 B.C. – A.D. 480: History. London & New York: Routledge, 2015. 1350 p.

Автор ВУЕ

К. В. Мизгін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мизгін К. В. Антонініан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антонініан (дата звернення: 7.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.03.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶