Антропологія юридична
Антрополо́гія юриди́чна — порівняльна дисципліна, яка на емпіричному рівні вивчає правові форми суспільного життя людини, етнічних груп, народів, націй на різних етапах культурно-цивілізаційного розвитку, досліджує взаємодію традиційних і сучасних правових систем.
Зміст
Історична довідка
У 19 ст. на основі еволюційної теорії розвитку суспільства з’явилися перші дослідження з антропології права. У них досліджувалися архаїчні форми права. На підставі численних емпіричних досліджень у межах антропології права було доведено, що право виникло задовго до появи держави.
Засновником юридичної антропології вважають юриста та антрополога Г. Мена (Велика Британія). У роботі «Давнє право» (1861) він наголошував на суттєвій різниці між тими суспільствами, де відповідальність залежить від соціального статусу, і тими, де вона ґрунтується на договірних засадах між людьми (принцип «від статусу до контракту»).
Л. Г. Морган досліджував технологічні зміни та матеріальні чинники розвитку на таких стадіях, як дикунство, варварство та цивілізація («Стародавнє суспільство», 1877).
Внеском у розвиток юридичної антропології стали роботи німецьких філософів Ф. Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності і держави» (1884) та А. Г. Поста «Основи етнологічної юриспруденції» (1890).
У Російській імперії від 1870-х розпочалася систематична фіксація правових норм різних народів країни, дослідження шлюбних норм (І. Кулішер, А. Смирнова), вивчення сільських громад (А. Єфименко, М. Ковалевський).
З 1950-х розвиток західної антропології права пов’язаний із низкою нових тенденцій у правознавстві й соціальній науці загалом — від антропології «порядку» до етнографії процесу спорів (П. Боханан, М. Глюкман, П. Галлівер, всі — США); від дослідження норм права до дослідження процесу (Ж. Л. Комаров, С. Робертс, С. Ф. Мор, всі — США). Відбулася переорієнтація з вивчення права як конфлікту на вивчення права як влади (Д. Старр і Д. Коллієр, обидва — США). Започатковано використання інтерпретаційного та герменевтичного підходу до права (К. Гірц, Л. Розен, обидва — США). Схарактеризовано системи альтернативних та народних правових культур західних суспільств (К. Грінхаус, С. Меррі, Б. Янгвессон, Д. Енгел, всі — США). Проаналізовано правові культури різних груп (Л. Надер і Р. Френч, обидва — США) та ін.
У роботах радянських учених антропологію права тлумачили як розділ «нормативної етнографії».
Вагомим є внесок у розвиток антропології права сучасних російських юристів (B. Нерсесянц, А. Ковлер, О. Пучков, В. Тишков та ін.).
Предмет
Предметом сучасної юридичної антропології є соціокультурний, або етнічний вимір правового буття, тому цю дисципліну ще називають «правовою етнологією». Антропологія права акцентує увагу на загальноправових тенденціях розвитку людства, а також окреслює різноманіття правових культур, засвідчуючи плюралізм правопорядків, які виникають у конкретних історичних умовах.
Методологія
Методологія юридичної антропології формувалася у дискусіях. Б. Малиновський у праці «Злочин та звичай в суспільстві дикунів» (1926) заперечував більшість західних понять права; доводив, що право ― це не сукупність наказів, а інтегральна частина суспільства, мережа взаємних обов’язків, які необхідно вивчати у контексті розвитку всього суспільства.
У першій половині 20 ст. істотний внесок у розвиток антропології права зробили антропологи Р. Реттрей, М. Глюкман, Л. Поспішил, Е. Еванс-Прітчард, М. Фортес, А. Редкліфф-Браун. Вони аналізували ранні форми права за аналогією із сучасними західними.
Натомість проти екстраполяції сучасних правових понять на явища, властиві «примітивним» народам, виступали Б. Малиновський, Р. Берндт, П. Галлівер, С. Робертс (всі — США). Вони наполягали на такому тлумаченні цих явищ, яке було б адекватним відповідним культурам.
Методологія сучасної юридичної антропології ґрунтується на польових дослідженнях — порівнянні різних форм правового буття людських спільнот шляхом безпосереднього спостереження та аналізу їх життя.
Юридична антропологія в Україні
У незалежній Україні юридична антропологія ще тільки починає розвиватися. Простежується тенденція поєднання філософського та юридичного підходів щодо розуміння антропології права.
Література
- Rouland N. Anthropologie juridique. Paris : Presses Universitaires de France, 1988. 496 p.
- Ковлер А. Антропология права. Москва : НОРМА, 2002. 480 с.
- Максимов С. Антропологічні основи права // Філософія права і загальна теорія права. 2012. № 2. С. 148–155.
- Мэйн Г. Древнее право: его связь с древней историей общества и его отношение к новейшим идеям. Москва : URSS, 2010. 312 с.
- Социокультурная антропология права / Под ред. Н. Исаева, И. Честнова. Санкт-Петербург : Алеф-Пресс, 2015. 840 с.
- Удовика Л. Г. Юридична антропологія // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Харків : Право, 2017. Т. 2: Філософія права. С. 1075–1078.
Автор ВУЕ
Див. також
Антропологія філософсько-правова
Покликання на цю статтю: Максимов С. І. Антропологія юридична // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропологія юридична (дата звернення: 10.05.2024).
