Анциферов, Олексій Миколайович
Анци́феров, Олексі́й Микола́йович (рос. Анцыферов, Алексей Николаевич; 22.08.1867, м. Воронеж, тепер Російська Федерація — 18.03.1943, м. Париж, Франція) — економіст, статист, юрист, педагог, теоретик і практик кооперативного руху, громадський діяч, доктор політичної економії та статистики (1917).
|
Анциферов, Олексій Миколайович (Анцыферов, Алексей Николаевич) | |
|---|---|
| Народження | 22.08.1867 |
| Місце народження | Воронеж |
| Смерть | 18.03.1943 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | економіст, статист, юрист, педагог, теоретик і практик кооперативного руху, громадський діяч, доктор політичної економії та статистики |
Життєпис
Народився у родині викладачів. 1890 закінчив юридичний факультет Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Відтоді працював у земстві, був повітовим і губернським гласним Воронезької губернії, обирався почесним мировим суддею.
1899 відвідав Німеччину, де слухав лекції політеконома Й. Конрада (1839–1915; Німеччина).
1903 — приват-доцент Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), де викладав економічні дисципліни.
1907 захистив магістерську (тема — «Кооперація в сільському господарстві Німеччини та Франції»); 1917 — докторську («Центральні банки кооперативного кредиту») дисертації.
Викладав у Київському комерційному інституті (тепер Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана), Московському народному університеті ім. О. Шанявського, на Вищих жіночих курсах.
Водночас був гласним Харківського губернського земства та міської думи, головою Комітету сприяння сільськогосподарській кооперації та громадській бібліотеці.
Ініціював створення Московського народного банку, у складі робочої групи розробляв його статут (1908), був членом Ради цього банку.
Брав активну участь у кооперативних з’їздах та з’їздах діячів установ дрібного кредиту. Очолював створену на Всеросійському кооперативному з’їзді (1908) комісію, що займалась розробкою кооперативного законодавства, результати якої лягли в основу першого кооперативного закону (1917).
На другому Всеросійському кооперативному з’їзді у м. Києві (1913) обґрунтував ідею створення кооперативного інституту та музею.
Через особисте несприйняття радянської ідеології був змушений емігрувати (1920) для подальшої наукової, педагогічної та громадської діяльності.
Сприяв заснуванню Російського інституту сільськогосподарської кооперації в м. Празі (1921), викладав в Інституті права й економіки Паризького університету, Російському вищому технічному інституті, Інституті слов’янознавства. Опікувався російсько-українською академічною групою (1923). Один з організаторів Міжнародного інституту вивчення кооперації, Міжнародного інституту з вивчення суспільних рухів.
Наукова діяльність
Визнання у світі науки отримав завдяки розробці проблем кооперації. Був прихильником Німської школи кооперації Ш. Жида (1847–1932; Франція) та статистики, якими зацікавився ще студентом під впливом професора О. Чупрова (1842–1908; РФ) та згодом, коли вивчав кооперативний досвід у Німеччині та Франції.
Новаторський підхід Анциферова щодо системи організації фінансової взаємодопомоги громадян оприлюднений на засіданні Харківського юридичного товариства у доповіді «Дрібний кредит, його організація і значення в Росії» (07.12.1902), опублікованій як окрема праця (1903).
Результати його наукової роботи втілились у працях: «Оренда селянських подушних наділів та її значення» (1902), «Система домашньої промисловості» (1903), «Учення про заробітну плату» (1904), «Сільськогосподарський кредит» (1910), «Про бажаний напрямок діяльності земських кас дрібного кредиту» (1912), «Кооперативний інститут і музей» (1914), «Новий кооперативний закон і найближчі завдання російської кооперації» (1917), «Кооперативний кредит» (1918), «Кооперативний кредит і сільськогосподарська кооперація в Росії» (1929), «Найважливіші законодавчі акти Держави Російської» (опублікована 1950) тощо.
Популярністю серед студентів користувалися навчальний посібник «Курс елементарної статистики» (1908) та праця «Динаміка населення» (1910).
Визнання
За наукову діяльність удостоєний премії Паризької Академії наук (1942).
Праці
- Кооперация в сельском хозяйстве Германии и Франции. Воронеж : Печатня С. П. Яковлева, 1907. 517 с.
- О желательном направлении деятельности касс мелкого кредита. Харьков : Печатное дело, 1912. 15 с.
- Очерки по кооперации. Москва : Типо-литография товарищества И. Н. Кушнерев, 1912. 259 с.
- Центральные банки кооперативного кредита. Харьков : А. М. Суханов и А. М. Иванов, 1916. 322 с.
Література
- Теплицын В. Л. Алексей Николаевич Анциферов (краткий биографический очерк) // Кооперация: Страницы истории. 1994. Вып. 4. С. 53–59.
- Лортикян Э. Л. Украинские экономисты первой трети ХХ столетия: очерки истории экономической науки и экономического образования. Харьков : [б. и.], 1995. 192 с.
- Юхименко П. І., Бойко С. В. Олексій Анциферов: життєвий шлях і внесок у розвиток фінансової науки // Фінанси України. 2009. № 7. С. 114–125.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дідківська Л. В. Анциферов, Олексій Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анциферов, Олексій Миколайович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
