Аньшань

Аньша́нь (кит. 鞍山市, піньїнь: Ānshān) — місто провінції Ляонін Китаю.

Аньшань (鞍山市)
Країна	Китай
Область	Ляонін
Чисельність населення (тис.осіб)	1539
Територія (кв.км.)	9255

Зміст

1 Географічне положення
2 Історична довідка
3 Клімат
4 Населення
5 Господарство
- 5.1 Промисловість
- 5.2 Транспорт
6 Наука, освіта, культура
7 Туризм
8 Додатково
9 Література
10 Автор ВУЕ

Географічне положення

Розташоване на північному сході країни біля підніжжя хребта Цяньшань, що є відгалуженням Чанбайшанського плоскогірʼя.

Загальна територія — 9 255 км².

Історична довідка

За часів імперії Мін на території сучасного міста було збудовано поштову станцію, яка отримала назву «Аньшань». Дослівний переклад назви — «сідлова гора» — пов’язаний із горою, що розташована неподалік і за формою нагадує сідло. Дещо згодом поблизу станції почали оселятися робітники, що добували тут залізо (див. Залізо самородне).

1379 Аньшань сформовано в повноцінне містечко та військове укріплення.

1900 під час Їгетуанського (Боксерського) повстання значна його частина була спалена. На початку 20 століття в цьому районі виявили поклади залізної руди, що прискорило будівництво Південно-Маньчжурської залізниці через Аньшань і сприяло зародженню металургійної промисловості. Виробництво чавуну та сталі у великих обсягах почалося 1935–1937, коли під контролем Маньчжурської держави (Маньчжу–Го) було створено «Корпорацію важкої промисловості». Чавун та сталь експортували до Японії, що сприяло стрімкому розвитку міста.

Під час Другої світової війни Аньшань зазнав значних руйнувань. 1951–1957 місто почало розбудуватися. Тоді ж, за технічної допомоги СРСР, був повністю реконструйований металургійний комбінат. 1960 він давав 40% загального обсягу виплавки чавуну і сталі в Китаї.

Клімат

Клімат помірний мусонний. Зима холодна, суха, середньодобова температура січня — –10,2 °С. Затяжна, прохолодна весна змінюється спекотним і вологим літом. Середньодобова температура липня — +25 °С.

У липні — серпні — період мусонних дощів, під час яких випадає 350–360 мм опадів, часті зливи, у горах — паводки. Середньорічна кількість опадів — 800 мм.

Населення

Загальна кількість населення — 1,5 млн осіб (2010, перепис).

Склад населення за етнічними групами: китайці (понад 80 %), маньчжури (10 %) тощо.

Природний рух населення додатний, переважно за рахунок внутрішніх міграцій населення.

Господарство

Промисловість

Аньшань — важливий промисловий центр Китаю, відомий як «сталеве місто». Великі гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) півколом оточують Аньшань. Найбільшими є Цяньшаньский, Аньшаньський, Датунський, Хейчанжуанський ГЗК. Поблизу останнього споруджене водосховище Вейкань — величезне шламосховище, куди скидають відходи збагачення залізної руди. На ГЗК відкритим способом розробляють поклади так званого аньшаньського типу — архейські вулканогенно-осадові породи (див. Архей), що містять магнетитові кварцити. Аньшанський металургійний комбінат розташовано вздовж залізниці Аньшань–Ляоянг майже на 20 км. Виробляє чавун, сталь різних типів, труби, феросплави. Наразі комбінат належить корпорації «Анстіл» («Ansteel») — одного з найбільших у світі виробників ванадію.

Інші великі підприємства Аньшаню — заводи з виробництва гірничого устаткування, завод хімічного машинобудування, комбінат із виробництва синтетичних барвників та пігментів, підприємства індустрії будівельних матеріалів.

Транспорт

Є аеропорт Тенʼао, кількість пасажирських авіарейсів незначна.

Аньшань — великий залізничний вузол. Залізницею доставляють вугілля на металургійний комбінат, а в інші райони Китаю відвантажують залізорудний концентрат, сталь, прокат, машини. Має налагоджені пасажирські залізничні сполучення із багатьма містами країни. Новий вокзал «Аньшань-Західний» приймає швидкісні пасажирські потяги, що курсують за лініями Пекін — Харбін та Харбін — Далянь.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

У місті понад 200 шкіл.

Серед закладів вищої освіти — Університет науки і технологій провінції Ляонін, Аньшанський педагогічний університет.

Культура та мистецтво

Є театр, мережа сучасних кінотеатрів.

Архітектура

У східній частині міста розташовано великий парк «219» — масив зелених насаджень зі штучними водоймами, атракціонами та буддійським храмом, де 1995 була встановлена гігантська (260 т, 8 м заввишки) статуя Будди, вирізана з цілого масиву нефриту — «Сад нефритового Будди».

На схилах гір неподалік міста — понад 40 монастирів і храмів.

Туризм

Поблизу розташоване родовище мінеральних вод. Води термальні (до +72 °С), збагачені натрієм, залізом, марганцем, йодом, в окремих свердловинах слаборадіоактивні. Є також лікувальні грязі з температурою до +45 °С.

Створено санаторій на 1 300 місць, де лікують захворювання опорно-рухової та нервової систем, шкіри.

Додатково

Проблеми сучасного Аньшаню — великий обсяг викидів в атмосферу металургійними та іншими заводами забруднювальних речовин, проведення масштабних гірничих вибухових робіт неподалік житлових районів.

Література

The Lost City of Anshan // Science News. 1973. № 103 (14). P. 220–221.
Waters M. Ancient Persia: A Concise History of the Achaemenid Empire, 550–330 BCE. New York : Cambridge University Press, 2014. 274 p.