Анічков, Микола Миколайович
Ані́чков, Микóла Миколáйович (03.11.1885, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 07.12.1964, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) — лікар, патоморфолог, доктор медичних наук (з 1912), професор (з 1920), академік АН (з 1939) і АМН (з 1944) СРСР, член 9 закордонних наукових академій і Королівських наукових товариств.
|
Анічков, Микола Миколайович | |
|---|---|
| Народження | 03.11.1885 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 07.12.1964 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Місце поховання | Богословський цвинтар, Санкт-Петербург |
| Alma mater | Військово-медична академія імені С. М. Кірова, Санкт-Петербург |
| Місце діяльності | Військово-медична академія імені С. М. Кірова, Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | медицина, патоморфологія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Леніна, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки |
| Лауреат Державної премії СРСР | 1942 |
Зміст
Життєпис
Походив з дворянської родини. Після закінчення гімназії із золотою медаллю (1903) вступив до Імператорської Військово-медичної академії у м. Санкт-Петербурзі. У студентські роки виявив інтерес до наукової роботи: його дослідження «Про гістогенез папілярних пухлин яєчника» (1909) було відзначено премією академії.
Від 1909 працював на кафедрі патологічної анатомії, готуючись до професорської діяльності. 1912 захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора медицини на тему «Про запальні зміни міокарда (до вчення про експериментальний міокардит)», яку Товариство російських учених у м. Санкт-Петербурзі відзначило премією ім. М. М. Руднєва. Стажувався в Німеччині, займаючись експериментальною патологією (1912–1914).
З початком Першої світової війни повернувся до м. Петрограда, був мобілізований та призначений старшим лікарем польового військово-санітарного потягу (1914–1917). У 1920 став професором Військово-медичної академії (ВМА) та очолив відділ патологічної анатомії Інституту експериментальної медицини АМН СРСР, яким керував до 1964. Паралельно очолював кафедри патологічної фізіології (1920–1939), патологічної анатомії (1939–1946) у ВМА, а також кафедру патологічної анатомії у лікарні ім. І. І. Мечникова (1932–1936). Заснував Ленінградську школу патологів.
У вересні 1941 був евакуйований разом з колегами з ВМА з м. Ленінграда до м. Куйбишева (тепер м. Самара, Російська Федерація), а потім — до м. Самарканда (тепер Узбекистан). 1943 Анічков обіймав посаду вченого секретаря евакуйованої Військово-медичної академії та очолював там кафедру загальної патології, на якій під його керівництвом вивчали військовий травматизм та захворювання, пов’язані з бойовими діями.
Після повернення ВМА до м. Ленінграда навесні 1944 Анічков очолив там кафедру та відділ патологічної анатомії в Інституті експериментальної медицини.
Президент Академії медичних наук СРСР (1946–1953). У 1954 повернувся до керівництва відділом патологічної анатомії Інституту експериментальної медицини.
1954–1964 займався науковою роботою, продовжуючи дослідження атеросклерозу та атеросклеротичних уражень серця, а також аутогенної інфекції.
Був депутатом Ленінградської міської ради, Верховної Ради РРФСР та Верховної Ради СРСР 2-го скликання (1946–1950), членом редколегій Головної редакції «Великої Радянської Еницклопедії», журналів «Архів патології», «Патологічна фізіологія та експериментальна терапія», «Природа».
Похований на Богословському цвинтарі у м. Санкт-Петербурзі (Російська Федерація).
Наукова діяльність
Основна проблематика досліджень Анічкова та його школи пов’язана з вивченням серцево-судинної патології, патогенезу атеросклерозу, фізіології та патології ретикуло-ендотеліальної системи, розробленням проблеми аутогенних інфекцій, патології обміну речовин, закономірностей пухлинного росту, різних видів гіпоксії, патоморфології нервової системи при інфекціях, питань військової та професійної патології. Уперше описав спеціалізовані міогістіоцітарні клітини міокарда (у світовій спеціальній літературі — «клітини Анічкова»), відкрив провідне значення холестерину в морфо- і патогенезі атеросклерозу.
Наукові роботи присвячені патології судин, захисним пристосуванням організму, інфекційної патології, процесові загоєння ран, проблемі атеросклерозу. Під керівництвом Анічкова було розроблено спеціальну методику дослідження коронарних артерій серця (див. Коронарні судини). Досліджував також морфогенез кишкових захворювань, бруцельозу, туберкульозу, лепри, уперше отримав експериментальну модуль черевного тифу.
Понад 30 представників наукової школи Анічкова стали професорами, а 11 осіб — членами АМН СРСР та РАМН.
Автор понад 260 наукових робіт, серед яких перший у СРСР «Підручник патологічної фізіології» (1928) та монографія «Вчення про ретикуло-ендотеліальну систему» (1930).
Нагороди і визнання
Лауреат Державної (Сталінської) премії І ступеня (1942), яку отримав разом з О. Абрикосовим за наукову працю «Приватна патологічна анатомія. Частина 2. Серце і судини».
Нагороджений 3 орденами Леніна, а також Орденом Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, 20 медалями СРСР.
Праці
- Учебник патологической физиологии. Москва; Ленинград : Государственное издательство, 1928. 432 с.
- Учение о ретикуло-эндотелиальной системе. Москва; Ленинград : Государственное издательство, 1930 336 с.
- Неврология и генетика : в 2 т. Москва; Ленинград : Издательство Всесоюзного института экспериментальной медицины, 1936.
- Морфология заживления ран. Москва : Академия наук СССР, 1951. 128 с. (у співавт.)
Література
- Николай Николаевич Аничков / Сост. В. М. Распоповой. Москва; Ленинград : Академия наук СССР, 1950. 44 с.
- Steinberg D. The Pathogenesis of Atherosclerosis. An interpretive History of the Cholesterol Controversy: Part I // Journal of Lipid Research. 2004. Vol. 45 (9). P. 1583-1593.
- К 120-летию со дня рождения академика АН и АМН СССР Н. Н. Аничкова (редакционная) // Архив патологии. 2005. № 5. С. 3–6.
- Konstantinov I., Mejevoi N., Anichkov N. Nikolai N. Anichkov and His Theory of Atherosclerosis // Texas Heart Institute Journal. 2006. Vol. 33. № 4. P. 417–423.
- Аничков Н. М. Первооткрыватель в патологии. К 125-летию со дня рождения академика Н. Н. Аничкова // Вестник Российской академии наук. 2010. Т. 80. № 11. С. 1005–1012.
- Лазебник Л. Б. К 125 летию со дня рождения Н.Н. Аничкова // Клиническая геронтология. 2011. № 1–2. С. 81–83.
- Ващенко И. С., Чеботарева Е. Г. Вклад Н. Н. Аничкова в создание холестериновой модели атеросклероза // Bulletin of Medical Internet Conferences. 2012. Vol. 2. Is. 11. С. 844.
- Аничков Н. М. Н. Н. Аничков — крупный российский патолог, открывший значение холестерина в патогенезе атеросклероза // 12 очерков по истории патологии и медицины. Санкт-Петербург : Синтез бук, 2013. С. 78–103.
- Пигаревский П. В., Чирский В. С., Аничков Н. М. К 130-летию со дня рождения крупного патолога академика АН и АМН СССР Николая Николаевича Аничкова // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. 2015. № 3. С. 150–158.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Калінічева Г. І. Анічков, Микола Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анічков, Микола Миколайович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
