Апологет (у політології)

Апологе́т (у політології) — особа, яка ревно захищає певну ідеологію, віру, політичні переконання.

Термін походить від збірної назви праць ранніх християнських письменників (переважно 2–3 ст.), які захищали принципи християнства від критики нехристиянських мислителів. Апології були відомі й до виникнення християнства (зокрема, праця Платона «Апологія Сократа», 397). Пізніше виступи, публікації, спрямовані на захист панівного політичного режиму, ідеології, стали називати апологетичними, а їхніх суб’єктів ― апологетами.

У сучасному світі апологію розуміють як упереджений захист якоїсь ідеології або ідеї. Термін «апологет» частіше використовують з негативними конотаціями на означення особи, яка надмірно вихваляє та захищає певні ідеї та ідеології, категорично відкидає інакші погляди.

Сучасну політичну апологетику характеризують поєднання раціонального з ірраціональним при захисті панівних цінностей системи, створення спеціалізованих ідеологічних інститутів. Апологетика, доведена до крайніх меж, піднесена до державної ідеології, сприяє зростанню консервативності режиму, застою, що в кінцевому підсумку зменшує його стабільність.

Література

1. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Санкт-Петербург : ТОО ТК «Петрополис», 1996. Т. 3. Новое время. 736 с.
2. Платон. Апологія Сократа // Платон. Діалоги / Пер. з др. грец. В. В. Шкоди., Г. М. Куц. Харків : Фоліо, 2008. С. 21–51.
3. Фюрст М., Тринкс Ю. Філософія / Пер. з нім. В. Кебуладзе. Київ : Дух і літера, 2018. 544 с.

Автор ВУЕ

• Ю. Р. Шведа

Покликання на цю статтю: Шведа Ю. Р. Апологет (у політології) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апологет (у політології) (дата звернення: 27.04.2024).