Аполітичність (аполітизм)
Аполіти́чність (аполітизм) (грец. apo — без, politike — політика) — суспільний феномен, що виникає внаслідок негативного й байдужого ставлення до політики, відчуження соціальних верств, груп та інших суб’єктів від політичного життя, а також самовідчуження від нього політизованого індивіда.
Може бути спричинена переважанням індивідуально-особистісних інтересів над політичними, відсутністю навичок участі в публічній громадській діяльності, розчаруванням суб’єкта політики у здатності партійної політики захищати його інтереси, перевагами ізольованого існування в соціумі, іншими причинами.
Форми аполітичності: абсентеїзм, відсутність інтересу до політичної інформації і політичного спілкування, байдуже ставлення до політичних подій у країні. Найпоширенішими формами аполітичності вважають: пасивну (іноді активну) непокору владним структурам; дисфункційну поведінку (нездатність або небажання адекватно виконувати свої завдання, функції); самоізоляцію, відмову від спілкування, від свого статусу громадянина з правом на обов’язки й зобов’язаннями на реалізацію своїх прав (не брати участі у виборах, референдумах, плебісцитах; внутрішня еміграція особи). Явище аполітичності інколи не має чітко вираженого соціального адресата. Однак аполітичність зовсім не передбачає подібної настанови на інші види суспільної діяльності.
Долається аполітичність лише на рівні особи, яка під впливом обставин (кризовий стан суспільства та його окремих сфер) або внаслідок внутрішніх спонукальних мотивів здатна стати знову політично активною. У сучасних умовах на аполітичній або політично активній позиції соціальних груп та індивідів істотно позначаються технології політичного впливу або політичної маніпуляції.
Додатково
Аполітичним називають індивіда, який не має жодного стосунку до політики — ні емоційного, ні інтелектуального. Не брати участі в політичній діяльності людина може у зв’язку зі своєю своєрідністю, об’єктивними оцінками своїх можливостей у здійсненні влади. Аполітичність може бути результатом внутрішньої настанови і впливу ззовні — самої влади, яка цілеспрямовано (або ні) відчужує людину від політики. Усвідомлюючи політичне буття, індивід або соціальна група часом доходить песимістичного висновку про свою непотрібність у політиці, про втрату субʼєктності в політичних відносинах. На основі цього з’являється байдуже, негативне уявлення про політику і відповідне ставлення до неї. Стійкі вияви аполітичності спостерігають серед маргінальних верств.
Література
- Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз. Київ : Знання України, 2002. 580 с.
- Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії. Луцьк : Вежа, 2007. 524 с.
- Козирєв М. П. Політична психологія. Львiв : Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2018. 648 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шведа Ю. Р. Аполітичність (аполітизм) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аполітичність (аполітизм) (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.11.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
