Аравійсько-Індійський хребет
Араві́йсько-Інді́йський хребе́т — підводний серединно-океанічний хребет гірський, складник Головної індоокеанської рифтової системи (див. Рифт; Рифтів світова система).
Зміст
Географічне положення
Розташований на північному заході Індійського океану, пролягає від Аденської затоки до о. Родрігес (Маскаренські острови).
Розміри
Довжина — до 4 500 км, ширина — від 900 км до 1 300 км. Глибина підошви становить близько 4 000 км.
Історична довідка
Хребет відкрили данське дослідницьке судно «Дана» 1928. Названий Карлсберзьким хребтом (топонім уживають дотепер для його північної частини) на честь Фонду Карлсберга (заснований 1876 у м. Копенгагені), який спонсорував навколосвітню експедицію наукову (1928–1930) під керівництвом професора Е. Й. Шмідта (1877–1933; Данія).
Подальші ґрунтовні наукові дослідження Аравійсько-Індійського хребта здійснювали під час експедицій на судні «Витязь» 1960–1961, 1964–1965.
Геологічна будова і рельєф
Глибини над гребнем гірським становлять переважно 2500–3000 м, найменші — до 1 658 м. Окремі вершини сягають 3600–3800 м, крутизна схилів хребта, ускладнених ступенями й уступами, — 15–20°.
Характерні великі амплітуди коливань глибин, чергування глибоких океанічних западин і масивних підняттів, низка гір конічної форми.
Поверхня, особливо в осьовій частині, сильно розчленована. Численні поперечні розломи ділять хребет на окремі сегменти (див. Сегментація). Розломи виражені в рельєфі дна глибокими трогами, облямованими хребтами. Глибини в розломах нерідко перевищують глибини рифтової долини підводної та сягають 6 000 м. У північній частині — система найпотужнішого розлому Оуен, за яким цей відрізок хребта зазнав зсуву на 250 км на північ. Далі на південний схід уздовж хребта пролягли розломи Академіка Вернадського, Витязя, Віма, Арго й Марії-Селести, у яких виявлено елементи тектонічно розшарованої літосфери.
Гребінь Аравійсько-Індійського хребта практично позбавлений осадового покриву. На ньому вперше для серединно-океанічних хребтів виявлено (1964, експедиція «Витязя») виходи порід гірських ультраосновних — малозміненої речовини мантії Землі. Трапляються залізо-марганцеві утворення у вигляді конкрецій, корок тощо, ділянки сульфідної мінералізації.
Література
- Аллисон А., Палмер Д. Геология: наука о вечно меняющейся Земле. Москва : Мир, 1984. 568 с.
- Нечаєв С. В. Особенности металлогении области стыковки континентального и океанического сегментов земной коры — северных частей Африканского Рога и Индийского океана // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2017. № 1 (47). С. 5–19.
- Рычагов Г. И. Геоморфология. 4-е изд. Москва : Юрайт, 2019. 430 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Аравійсько-Індійський хребет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аравійсько-Індійський хребет (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів