Ардов, Віктор Юхимович
А́рдов, Ві́ктор Юхи́мович (рос. Ардов, Виктор Ефимович; справж. прізвище — Зігберман (рос. Зигберман); 21.10.1900, м. Воронеж, тепер Російська Федерація — 26.02.1976, м. Москва, тепер Російська Федерація) — письменник, карикатурист. Писав російською мовою.
|
Ардов, Віктор Юхимович | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Зігберман |
| Народження | 21.10.1900 |
| Місце народження | Воронеж, Росія |
| Смерть | 26.02.1976 |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Alma mater | Російський економічний університет імені Плеханова |
| Місце діяльності | Санкт-Петербургський академічний театр комедії імені Н. П. Акімова |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза, театр |
Життєпис
Народився в сім’ї інженера-залізничника.
Від 1919 працював у канцелярії, захопився театром.
1925 закінчив економічний факультет Московського інституту народного господарства імені Г. Плеханова. У студентські роки брав участь в організації Московського театру сатири.
З 1927 очолював літературний відділ Ленінградського театру сатири (тепер Санкт-Петербургський академічний театр комедії імені Н. П. Акімова).
До 1939 був керівником журналу «Крокодил», знімався в кіно та пробував себе в ролі режисера.
Під час Другої світової війни евакуйований до Уралу. 1942 пішов добровольцем на фронт, служив у газеті «Уперед до перемоги!» («Вперёд к победе!») у званні майора, був кореспондентом.
Після війни викладав на Вищих курсах сценаристів та режисерів, проводив заняття з комічних жанрів драматургії.
Підтримував дружні зв’язки з багатьма літераторами (А. Ахматовою, Й. Бродським, О. Солженіциним, Б. Пастернаком, М. Цвєтаєвою та ін.).
З 1958 працював фейлетоністом у газеті «Література і життя» («Литература и жизнь»).
Творчість
Публікуватися як карикатурист розпочав 1921; друкував карикатури з супровідним текстом в сатиричних журналах «Видовища» («Зрелища»), «Крокодил» і «Червоний перець» («Красный перец»). Писав гумористичні монологи для естрадних акторів (В. Хенкіна, А. Райкіна, Б. Петкера та ін.). Працював у співавторстві з Л. Нікуліним: комедії «Сварка» («Склока»; 1926), «Стаття 114-а кримінального кодексу» («Стаття 114-я уголовного кодекса»; 1926) «Тараканівщина» («Таракановщина», 1929).
Його гумор одразу знайшов свою аудиторію, оскільки був простим та зрозумілим, а стиль письма — легким.
Після постанови Оргбюро ЦК ВКП(б) «Про журнали „Звєзда“ і „Леніград“» («О журналах „Звезда“ и „Ленинград“») від 14.08.1946 його друзів А. Ахматову і М. Зощенка виключили зі Спілки письменників СРСР, а твори Ардова деякий час не публікували.
Автор понад 40 збірників гумористичної прози (оповідань, фейлетонів, нарисів), кіносценаріїв до фільмів «Світлий шлях» («Светлый путь»; 1940) і «Щасливий рейс» («Счастливый рейс»; 1949), праць з теорії та техніки розмовного жанру на естраді та в цирку.
Посмертно видана книга спогадів «Етюди до портретів» («Этюды к портретам»; 1983) про В. Маяковського, М. Булгакова, А. Ахматову, М. Зощенка, І. Ільфа та ін. (перевидана під назвою «Великі і смішні», 2005).
Визнання
Нагороджений орденом «Червоної Зірки», медалями.
Додатково
За однією з версій, псевдонім для себе Ардов утворив від скорочення прізвища Сефардов, яке спочатку хотів взяти за псевдонім, оскільки його родичі були сефардами.
Певний час Ардов із сім’єю жив у кооперативі для письменників, де його сусідами були М. Булгаков та О. Мандельштам. У той період Ардов познайомився із А. Ахматовою.
14 лютого 1934, коли А. Ахматова гостювала в квартирі Ардова, він обвів силует Ахматової на стіні, а потім перевів профіль на папір, який Ахматова підписала.
У дворі будинку на вулиці Велика Ординка, 17, де проживав Ардов, встановлено пам’ятник А. Ахматовій.
Твори
- Сливки общества. Москва : Федерация, 1930. 141 с.
- Мелкие козыри. Москва : Искусство, 1937. 126 с.
- Коварный лунатик. Москва : Типография им. Сталина, 1945. 63 с.
- Сахар Мёдович. Москва : Правда, 1956. 63 с.
- Образцы красноречия или как не надо выступать. Москва : Правда, 1963. 63 c.
- Разговорные жанры эстрады и цирка: Заметки писателя. Москва : Искусство, 1968. 185 с.
- Цветочки, ягодки и пр. Москва : Советский писатель, 1969. 511 с.
- Так оно и бывает. Москва : Современник, 1976. 174 с.
- Юмористические рассказы. Москва : Художественная литература, 1980. 303 с.
- Этюды к портретам. Москва : Советский писатель, 1983. 360 с.
Література
- Ардов М. В. Вокруг Ордынки. Портреты // Новый Мир. 1999. № 5. С. 1‒25.
- Федосюк Ю. А. Короткие встречи с великими: воспоминания. 2-е изд., стер. Москва : Флинта ; Наука, 2011. 180 с.
- Лыжов А. М. Идейно-художественное своеобразие «Маленьких комедий» В. Е. Ардова // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. 2013. Вип. 1 (2). С. 110–116.
- Викторов А. Друг поэтов, юморист // Jewish.ru. 2015. URL: https://jewish.ru/ru/people/culture/897/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мейзерська Т. С. Ардов, Віктор Юхимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ардов, Віктор Юхимович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 22.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
