Ареал (С. В. Межжерін)
Ареа́л (від лат. area — площа, простір, ділянка) — у біології — область постійного чи тимчасового перебування на поверхні Землі (території чи акваторії) популяцій певного таксона: підвиду, виду, роду, родини, або зона поширення біологічного угруповання чи типу екосистем. Ключове поняття в біогеографії. В екології ареали часто розглядають у тривимірному просторі. Межі ареалів не бувають сталими й чіткими, адже для поширення біологічних об’єктів характерна динамічність. Одні види скорочують ареали, інші їх розширюють, третім властива багаторічна пульсація. Окремі особини іноді трапляються за межами ареалу, що може бути наслідком міграцій поодиноких особин чи завезення людиною. Критерієм розширення ареалу є утворення сталих і досить численних популяцій на новому місці. Поняття класичного ареалу, коли весь життєвий цикл проходить у межах чітко визначеної території, не підходить для мігруючих видів. Для них у межах загальної зони поширення виділяють два або навіть три типи ареалу:
- репродуктивний (у птахів — гніздовий, у риб — нерестовий) — територія чи акваторія, де відбувається розмноження;
- трофічний — де вид перебуває більшу частину року, готуючись до розмноження (у птахів його часто називають зимувальний);
- маршрутний (у птахів — літувальний) — область поверхні Землі, через яку пролягає шлях міграцій.
За розмірами ареали бувають обширними, крайнім випадком яких є види-космополіти, та вузькими: екстремальна ситуація — вузькі ендеміки. За особливістю поширення розрізняють суцільні та фрагментовані, поділені на кілька частин, ареали. Диз’юнктивний ареал — територія поширення, історично поділена на кілька ізолятів подекуди однакових за розмірами. Суцільний ареал є певною абстракцією, адже на межі внаслідок зменшення чисельності особин завжди виникають ізоляти. Ареали формуються зовнішніми чинниками (екологічні умови середовища існування) та внутрішніми (спосіб і характер розмноження, генетична структура популяцій, здатність до експансії). Важливу роль відіграють й історичні чинники — місце виникнення та шляхи поширення таксонів.
Література
- Абдурахманов Г. М., Криволуцкий Д. А., Мяло Е. Г. и др. Биогеография. Москва : Академия, 2003. 480 с.
- Ивантер Э. В. Основы зоогеографии. Петрозаводск : Петрозаводский государственный университет, 2012. 500 с.
- Безуглий В. В., Доценко Л. В. Біогеографія. Дніпропетровськ : Середняк Т. К., 2014. 375 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Межжерін С. В. Ареал (С. В. Межжерін) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ареал (С. В. Межжерін) (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
