Аристов, Микола Якович
А́ристов, Мико́ла Я́кович (рос. Аристов, Николай Яковлевич; 01.12.1834, с. Стеньшино, тепер Петровського району Тамбовської області, РФ — 07.09.1882, м. Ніжин, тепер Україна) — історик, публіцист.
|
Аристов, Микола Якович (Аристов, Николай Яковлевич) | |
|---|---|
| Народження | 01.12.1834 |
| Місце народження | Стеньшино |
| Смерть | 07.09.1882 |
| Місце смерті | Ніжин |
| Alma mater | Казанська духовна академія |
| Напрями діяльності | історія, викладання, публіцистика |
Життєпис і діяльність
Походив із родини священника.
1854 закінчив Тамбовську духовну семінарію, 1858 — Казанську духовну академію (1858). Під час навчання в академії потрапив під вплив історика, професора Казанської духовної академії та Імператорського Казанського університету (тепер Казанський федеральний університет) О. Щапова. Після закінчення навчання зі ступенем кандидата богослов’я викладав у Симбірській духовній семінарії.
1861 вийшов у відставку й переїхав до м. Санкт-Петербурга.
У 1-й пол. 1860-х активно працював як журналіст і публіцист, друкувався в журналі «Заря», «Бібліотєка для чтєнія» («Библіотека для чтенія»), «Отєчєственния запіскі» («Отечественныя записки») та ін., опублікував низку наукових і науково-популярних книжок з історії Росії. Отримавши рекомендацію від О. Щапова до М. Костомарова (1863), розпочав підготовку до складання магістерського іспиту й захисту дисертації в Імператорському Санкт-Петербурзькому університеті (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). 1866 захистив магістерську дисертацію з теми «Промисловість у Давній Русі». 1871 в Імператорському Казанському університеті захистив докторську дисертацію «Московські смути під час правління Соф’ї Олексіївни».
1867 призначений доцентом кафедри російської історії Казанського університету. Від 1869 — екстраординарний професор, з 1871 — професор кафедри російської історії в Імператорському Варшавському університеті (тепер Варшавський університет).
1873–1875 — професор Імператорського Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).
1875–1882 — професор Ніжинського історико-філологічного інституту кн. О. А. Безбородька (тепер Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя).
Погляди
Історичні погляди Аристова сформувалися під впливом концепції О. Щапова. Окремі судження дослідника, зокрема, його позитивне ставлення до старообрядництва, вкрай негативна оцінка реформ Петра I та будь-яких іноземних впливів на суспільне й культурне життя Росії, є характерними для «почвеництва» — літературної течії та філософської концепції, сформованої в Росії в 1860-х.
У своїх працях Аристов систематизував увесь масив доступних архівних і опублікованих джерел, аналізував їх поверхово. Вивчав побут і народну культуру північно-східної Русі в пізньому cередньовіччі та в ранній Новий час, досліджував фольклор.
В останні роки життя опублікував низку праць про життя і творчість М. Гоголя.
Праці
- Промышленность Древней Руси. Санкт-Петербург : Типография Королева и К°, 1866. 321 с.
- Московские смуты в правление царевны Софии Алексеевны. Варшава : Типография Варшавского учебного округа, 1871. 314 с.
- Об историческом значении русских разбойничьих песен. Воронеж : Типография Н. Д. Гольдштейн, 1875. 165 с.
- Историческое значение сочинений Гоголя // Исторический вестник. 1883. Т. 13. С. 489–527.
Література
- Сумцов Н. Н. Я. Аристов // Материалы для истории Харьковского университета. Харьков : Типография М. Зильберберга, 1894. 35 с.
- Цамутали А. Николай Яковлевич Аристов // Труды Ленинградского отделения Института истории АН СССР. 1963. Вып. 5. С. 87–107.
Автор ВУЕ
Оприлюднено: 05.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
