Аркадьєв, Аркадій Іванович
Арка́дьєв, Арка́дій Іва́нович (справжнє прізвище — Кудерко; 07.02.1907, м. Одеса, тепер Україна — 30.06.1993, м. Львів, Україна) — актор, народний артист Української РСР (з 1951), народний артист СРСР (з 1977).
|
Аркадьєв, Аркадій Іванович | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Кудерко |
| Народження | 07.02.1907 |
| Місце народження | Одеса |
| Смерть | 30.06.1993 |
| Місце смерті | Львів |
| Alma mater | Одеський музично-драматичний інститут |
| Напрями діяльності | театр, кіно |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Трудового Червоного Прапора (1960) |
| Почесні звання | народний артист Української РСР (1951), народний артист СРСР (1977) |
Життєпис
1927 закінчив Одеський музично-драматичний інститут (курс Л. Лазарєва; тепер Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової). Працював у районному драматичному (1924–1927) та російському драматичному театрі ім. А. В. Іванова (1927–1932; тепер Одеський академічний російський драматичний театр), обидва — у м. Одесі. Упродовж 1932–1935 — у Дніпропетровському російському драматичному театрі ім. М. Горького (тепер Дніпровський академічний театр драми і комедії).
1935–1944 — актор і режисер Театру Київського військового округу, 1944–1953 — Театру Одеського військового округу, з 1954 — Львівського російського драматичного театру Радянської Армії (тепер Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Також знімався в кіно.
Творчість
Зіграв ролі в театрі: Юліус Фучик («Прага залишається моєю» Ю. Буряковського), Луконін, Глоба («Хлопець із нашого міста», «Російські люди» К. Симонова), Мотильков, Рибаков («Слава», «Син Рибакова» В. Гусєва), Пеклеванов («Бронепоїзд 14-69» Вс. Іванова), Борейко («Порт-Артур» О. Степанова, І. Попова, власна постановка); Тихон Кіндратович Молотков («На золотому дні» Д. Мамина-Сибіряка) та ін.
Як режисер поставив вистави: «Пісня про чорноморців» Б. Лавреньова (1954), «Кряжеви» В. Лаврентьева (1955).
Знімався в кіно від 1939, ролі: Сергій Свєтлов («Моряки», 1939; Одеська кіностудія), Боцман Никифоров і Нептун («В далекому плаванні», 1945), Колаченко [«Голубі дороги», 1947; обидва — Київська кіностудія імені О. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка)], Андрій Хомич («Наш спільний друг», 1961), Книшев («Російський ліс», 1964), Степан Гнатович («Твій сучасник», 1967; усі три — кіностудія «Мосфільм»); Скубейда («Довга дорога в короткий день», 1972), Федір Васильович («Ні пуху, ні пера», 1973; обидва — Київська кіностудія імені О. Довженка), Родзянко («Агонія», 1981; «Мосфільм»).
Визнання і нагороди
Лауреат Державної (Сталінської) премії (1952). Срібна медаль ім. О. Д. Попова (1973) за вистави на військово-патріотичну тему («Син Рибакова» В. Гусєва, «Лейтенанти» А. Пінчука, «Однополчани» Г. Семенка, «Спадщина» А. Софронова).
Орден Трудового Червоного Прапора (1960).
Література
Госейко Л. Історія українського кінематографа. 1896–1995 / Пер. з фр. Київ : КINО-КОЛО, 2005. 464 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Аркадьєв, Аркадій Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аркадьєв, Аркадій Іванович (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
