Арно, Антуан-Венсан
Арно́, Антуа́н-Венса́н (фр. Arnault, Antoine-Vincent; 22.01.1766, м. Париж, Франція — 16.09.1834, замок Антівілль, комуна Бреоте, тепер регіон Нормандія, Франція) — письменник, драматург і поет, державний діяч, член Інституту Франції (з 1799), член Французької академії (з 1803), її постійний секретар (з 1833). Писав французькою мовою.
|
Арно, Антуан-Венсан (Arnault, Antoine-Vincent) | |
|---|---|
| Народження | 22.01.1766 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 16.09.1834 |
| Місце смерті | Нормандія |
| Місце діяльності | Французька академія |
| Напрями діяльності | право, поезія, драматургія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Орден Почесного легіону (1803) |
Життєпис
Вивчав право, але захопився поезією. 1785 був секретарем кабінету графині Прованської. У вересні 1792, під час Великої французької революції (коли розпочався терор) виїхав до Англії. Однак 1793 повернувся до Франції, був заарештований; згодом звільнений за постановою Комітету громадського порятунку, в якій зазначалося, що закон про емігрантів не поширюється на поетів.
1797 Бонапарт Наполеон доручив Арно управління Іонічними островами. Від 1805 Арно був віце-президентом Інституту Франції, з 1808 — радником і генеральним секретарем університетської ради Імператорського університету. Працював над створенням «Словника Французької академії», з 1805 був членом комісії з його укладання.
1815 під час «Ста днів» Наполеона був депутатом, міністром народної освіти.
Після реставрації монархії втік до м. Брюсселя (Бельгія). 1816 його позбавлено усіх посад і крісла члена Французької академії. У листопаді 1819 повернувся до Франції, 1829 поновлено як члена Французької академії.
1831–1834 викладав літературу у Політехнічній школі (м. Париж). До політичної діяльності не повертався, займався літературною творчістю.
Творчість
Арно — представник класицизму. Писав вірші-героїди, елегії, романси. У трагедіях «Маріус у Мінтурні» («Marius à Minturnes»; 1791), «Лукреція» («Lucrèce»; 1792) висловлювалися республіканські ідеї.
Автор праць «Нові біографії сучасників» («Nouvelle biographie des contemporains»; т. 1–20; 1820–1825), «Політична і військова кар’єра Наполеона І» («Vie politique et militaire de Napoléon Іer»; т. 1–3; 1822), трагедій «Б’янка і Монкассіно, або Веніціанці» («Blanche et Montcassin, ou Les Vénitiens»; 1798), «Гійом де Нассау» («Guillaume de Nassau»; 1826), «Вигнанець, або Гвельфи і гібелини» («Le Proscrit, ou les Guelfes et les Gibelins»; 1827) та ін., байок (1814, 1819), ліричних віршів [деякі з них, зокрема «Листок» («La feuille»), де в образній формі змальована доля емігранта, відірваного від рідної землі, перекладені багатьма мовами, серед яких і українська], «Спогадів шістдесятирічної людини» («Souvenirs d’un sexagénaire»; т. 1–4; 1833).
Українською мовою окремі поезії Арно переклали М. Філянський, М. Терещенко.
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону (з 1803).
Цитати
«Бідний листику опалий, І запилений, і в’ялий, Мчиш куди ти без надій?» «Я не знаю. Дуб мій рідний Знищив лютий буревій. Мчу тепер я жалюгідний, Гнаний силою вітрів, Аквілонів і Зефірів, Серед піль, серед лісів, Між долин і між узгір’їв. Я без скарг і без жалів Мчу туди, куди віками Лине все у певний строк,— Між лавровими листками І троянди пелюсток».
(Арно А.-В. Листок // Сузір’я французької поезії / Перекл. з франц. М. Терещенка. Київ : Дніпро, 1971. Т. 1. С. 353–354).
Твори
- Œuvres, v. 1–8. Paris : Bossange, 1824–1827.
- Укр. перекл. — Листок. — Хрущ // Сузір’я французької поезії. Київ : Дніпро, 1971. Т. 1. С. 353–354.
- «Листок зірвався з рідних віт…» // Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі. Київ : Дніпро, 1995. С. 5–38.
Література
- Обломиевский Д. Литература французской революции (1789–1794). Москва : Наука, 1964. 356 с.
- Trousson R. Antoine Vincent Arnault (1766–1834). Un homme de lettre entre classicisme et romantisme. Paris : Honoré Champion, 2004. 352 р.
- Antoine-Vincent Arnault // Académie française. URL: http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/antoine-vincent-arnault
- Antoine, Vincent Arnault // Assemblée nationale URL: http://www2.assemblee-nationale.fr/sycomore/fiche/(num_dept)/16186
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Арно, Антуан-Венсан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арно, Антуан-Венсан (дата звернення: 13.05.2024).
Оприлюднено: 21.12.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
