Арреніус, Сванте Август
Арре́ніус, Сва́нте А́вгуст (швед. Arrhenius, Svante August; 19.02.1859, маєток Вейк, біля Уппсали, Швеція — 02.10.1927, м. Стокгольм, Швеція) — фізик і хімік, один із засновників фізичної хімії, член Шведської АН (з 1901), член Санкт-Петербургзької АН (з 1903), почесний член АН СРСР (з 1925), Нобелівська премія з хімії (1903), автор теорії електролітичної дисоціації.
|
Арреніус, Сванте Август (Arrhenius, Svante August) | |
|---|---|
| Народження | 19.02.1859 |
| Місце народження | маєток Вейк, біля Уппсали |
| Смерть | 02.10.1927 |
| Місце смерті | Стокгольм |
| Alma mater | Уппсальський університет, Стокгольмський університет |
| Місце діяльності | Швеція |
| Напрями діяльності | фізика, хімія, фізична хімія, астрофізика, астрономія, біологія, геологія |
Життєпис
Походив із родини фермерів. Закінчив Уппсальський університет (1878) і Стокгольмський університет (1884). 1886 став стипендіатом Шведської королівської академії наук, завдяки чому п’ять років проводив дослідження за кордоном. 1891 повернувся до м. Стокгольма. У Стокгольмському університеті читав лекції з фізики, з 1895 — професор, від 1897 — ректор. Від 1905 після виходу у відставку й до кінця життя — директор Нобелівського фізико-хімічного інституту в м. Стокгольмі.
Наукова діяльність
Арреніус розробляв теорію утворення та еволюції небесних світил, теорію сонячної корони, проводив інші дослідження в галузі астрофізики й астрономії, біології та геології. Застосував фізико-хімічні закони до біологічних процесів. Висловив гіпотезу про можливість перенесення зародкових форм життя з однієї планети на іншу. Створив також теорію хімічних реакцій. Його ім’ям названо рівняння, яке зв’язує константу швидкості хімічних реакцій [math]k[/math] із температурою [math]Т[/math] (див. Арреніуса рівняння).
Нагороди
Медаль Деві Лондонського королівського товариства (1902). Медаль В. Гіббса Американського хімічного товариства (1911). Медаль Фарадея Британського хімічного товариства (1914).
Праці
- Ueber den Einfluss des Atmosphärischen Kohlensäurengehalts auf die Temperatur der Erdoberfläche // Proceedings of the Royal Swedish Academy of Science. 1896. Vol. 22. P. 1–101.
- Lehrbuch der Kosmischen Physik : in 2 bd. Leipzig : S. Hirschel, 1903.
- Das Werden der Welten. Leipzig : Akademische verlagsgesellscaft, 1908. 191 p.
Література
- Манолов К. Великие химики : в 2 т. Москва : Мир, 1985. Т. 1. 470 p.
- Crawford E. T. Arrhenius: From Ionic Theory to the Greenhouse Effect. Canton : Science History Publications, 1996. 320 p.
- Coffey P. Cathedrals of Science: The Personalities and Rivalries That Made Modern Chemistry. Oxford : Oxford University Press, 2008. 400 p.
- Worek M. Nobel: A Century of Prize Winners. Richmond Hill : Firefly Books, 2011. 336 p.
- Rao C. Lives and Times of Great Pioneers in Chemistry. New Jersey : World Scientific, 2015. 324 p.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Арреніус, Сванте Август // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арреніус, Сванте Август (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
