Артеменко, Степан Єлизарович

Арте́менко, Степа́н Єлиза́рович (09.01.1913, с. Рацулово, тепер с. Малинівка Іванівського району Одеської обл., Україна — 05.05.1977, м. Одеса, тепер Україна) — військовослужбовець, полковник, Двічі Герой Радянського Союзу (лютий, травень 1945).

Артеменко, Степан Єлизарович
Народження	09.01.1913
Місце народження	Малинівка
Смерть	05.05.1977
Місце смерті	Одеса
Напрями діяльності	військова справа

Відзнаки
Ордени	Леніна (1945), Червоного Прапора (1944, 1956), Олександра Невського (1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944), Червоної Зірки (1951)

Життєпис

Народився у селянській сім’ї. Працював у колгоспі. У 1935–1937 служив у Червоній армії. Від 1937 — дільничний уповноважений Роздільнянського відділку внутрішніх справ (м. Роздільна Одеської області).

20.08.1941 мобілізований до лав Червоної армії. У роки Другої світової війни пройшов шлях від рядового до майора. Був командиром взводу, роти, мотострілецького батальйону на Південно-Західному, Центральному, Сталінградському, 1-му Білоруському, 1-му і 2-му Українських фронтах.

Упродовж 1946–1955 — райвійськком у м. Одесі.

Від 1955 — полковник у відставці.

З 1956 — член Радянського комітету ветеранів війни.

Похований на Другому християнському цвинтарі в м. Одесі.

Бойовий шлях

У бою під м. Харковом замінив командира. На Ізюм-Борвенковському напрямі командував ротою автоматників.

Брав участь у Сталінградській битві, воював на Курській дузі, в Західній Україні, Польщі. За вміле командування батальйоном 447 стрілецького полку (397 стрілецька дивізія, 61 армія, 1-й Білоруський фронт) під час прориву ворожої оборони у січні 1945 на півдні від м. Варшави 27.02.1945 удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

За бойові заслуги під час форсування р. Одера, придушення військових засобів противника 16.04.1945 у ході Берлінської операції командир батальйону вдруге отримав звання Героя Радянського Союзу (31.05.1945). У цьому бою був тяжко поранений.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденом Леніна (1945), двома орденами Червоного Прапора (1944, 1956), орденами Олександра Невського (1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944), Червоної Зірки (1951) і медалями.

Бронзове погруддя встановлене в с. Малинівці.

У м. Одесі на будинку, де жив Артеменко, та в м. Роздільній, на будинку, де він працював (тепер приміщення районного відділку МВС України), установлені меморіальні дошки.

Література

Люди бессмертного подвига : в 2 кн. 3-е изд., испр. и доп. Москва : Политиздат, 1973. Кн. 1. 648 с.
Ефимов П. Самые высокие высоты // Солдаты Родины. Одесса : Маяк, 1976. 150 с.
Герои Советского Союза : в 2 т. Москва : Воениздат, 1987. Т. 1. 911 с.
Дайнес В. Отважный комбат: Степан Елизарович Артеменко // Ориентир. 2017. № 1. С. 78–79.

Автор ВУЕ

Л. М. Хойнацька

Покликання на цю статтю: Хойнацька Л. М. Артеменко, Степан Єлизарович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артеменко, Степан Єлизарович (дата звернення: 11.05.2024).