Артем, Федір Андрійович
Арте́м, Фе́дір Андрі́йович [рос. Артем, Федор Андреевич; справжнє прізвище — Сергеєв (рос. Сергеев); 19.03.1883, с. Глєбово, тепер Курської області Російської Федерації — 24.07.1921, поблизу м. Серпухова, тепер Московська область Російської Федерації] — революціонер, радянський партійний і державний діяч.
|
Артем, Федір Андрійович (Артем, Федор Андреевич) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Артем |
| Справжнє прізвище | Сергеєв |
| Народження | 19.03.1883 |
| Місце народження | Глєбово, Курська область, РФ |
| Смерть | 24.07.1921 |
| Місце смерті | Серпухов, Московська область, РФ |
Життєпис
Походив із селянської родини. 1888 разом із сім’єю переїхав до м. Катеринослава (тепер м. Дніпро, Україна), де батько зайнявся підрядними будівельними роботами. Протягом 1892–1901 навчався в місцевому реальному училищі. 1901 вступив до Імператорського Московського технічного училища (тепер Московський державний технічний університет ім. М. Е. Баумана). Долучився до студентського руху, став членом РСДРП.
1902 за участь у студентській демонстрації Сергеєва заарештували, відрахували з училища.
Восени 1902 виїхав за кордон, у м. Парижі був слухачем Російської вищої школи суспільних наук проф. М. М. Ковалевського. Весною 1903 повернувся в Росію, витримав екзамени до Петербурзького політехнічного університету, однак через неблагонадійність не був зарахований. Працював помічником машиніста на Катеринославській залізниці.
З 1904 — професійний революціонер. Вів партійну роботу в м. Харкові й на Уралі, брав участь у IV (об’єднавчому) з’їзді РСДПР. Упродовж року його двічі заарештовували.
У березні 1907 Сергеєва заарештували, після ув’язнення зіслали в Іркутську губернію (тепер РФ), звідки 1910 втік за кордон. У Китаї й Австралії перебивався випадковими заробітками, вів активну діяльність в емігрантському середовищі.
Після Лютневої революції 1917 повернувся в Росію і, за погодженням з ЦК РСДРП(б), в липні 1917 виїхав для партійної роботи в Харків, де був обраний членом міського комітету більшовиків, секретарем Донецько-Криворізького обласного комітету партії. Делегат VI з’їзду РСДРП (б), обраний членом ЦК. Восени 1917 Артем — голова Харківської ради робітничих і солдатських депутатів, голова Губревкому, брав участь в організації більшовицького збройного повстання у м. Харкові. На І з’їзді Ради робітничих і солдатських депутатів обраний членом ВУЦВК. Призначений Народним секретарем у справах промисловості і торгівлі. 31 січня обраний головою Раднаркому Донецько-Криворізької радянської республіки. Один з організаторів боротьби проти каледінщини, Центральної Ради, австро-німецької військ в Україні.
У кінці 1918 — на початку 1919 став наркомом радянської пропаганди Тимчасового робітничого-селянського уряду України. Учасник боротьби проти денікінщини.
У 1920 — голова Донецького губвиконкому. На VIII з’їзді РКП(б) обраний кандидатом, а на VII, IX і Х з’їздах — членом ЦК РКП(б). Делегат ІІ і ІІІ конгресів Комінтерну. Загинув під час випробувань аеровагону.
Твори
- Статьи, речи, письма. Москва : Политиздат, 1983. 356 с.
Література
- Артем на Украине. Документы и материалы. Харьков : Харьковское книжное издательство, 1961. 326 с.
- Астахова В. И. Революционная деятельность Артема в 1917–1918 гг. Харьков : Харьковский университет, 1966. 178 с.
- Солдатенко В. Ф. «Добиватися єдності Донецького басейну в межах радянської республіки» (Федір Андрійович Сергєєв) // Проект «Україна» 1917–1920. Постаті. Харків : Фоліо, 2011. С. 167–176.
- Сорочан А. Н. Остались в памяти. Николаев : ФОП Швець В. Д., 2014. 164 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Солдатенко В. Ф. Артем, Федір Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артем, Федір Андрійович (дата звернення: 7.05.2024).
