Аршинов, Петро Андрійович
Арши́нов, Петро́ Андрі́йович (рос. Аршинов, Петр Андреевич; 1887, точна дата невідома, м. Катеринослав, тепер м. Дніпро, Україна, за ін. даними — с. Андреєвка, тепер с. Велика Андреєвка Нижньоломовського району Пензенської обл., РФ — 1937 або 1938, місце невідоме) — політичний діяч, ідеолог анархо-комунізму.
|
Аршинов, Петро Андрійович (Аршинов, Петр Андреевич) | |
|---|---|
| Народження | 1887 |
| Місце народження | Дніпро |
| Смерть | 1837 або 1838 |
| Місце смерті | невідоме |
| Напрями діяльності | політика, видавнича справа |
| Традиція/школа | анархізм |
Життєпис і діяльність
1904–1906 — слюсар залізничних майстерень, редактор нелегальної більшовицької (див. Більшовики) газети «Молот» і керівник осередку РСДРП(б) у залізничних майстернях у м. Кизил-Арваті (тепер м. Сердар, Туркменістан).
1906 переїхав до м. Катеринослава, де долучився до анархо-комуністичного руху (див. Анархізм). 1906–1907 організував низку терористичних актів у м. Катеринославі та інших містах Катеринославської губернії. Заарештований 1907. Після втечі з-під варти — на еміграції.
1909 нелегально повернувся до Російської імперії. 1910 виїхав до Австро-Угорщини з метою організувати перевезення зброї й літератури, однак був заарештований. 1911 виданий Російській імперії, засуджений до каторжних робіт. Відбував покарання в каторжному відділенні Бутирської в’язниці в м. Москві. Звільнений 1917. Під час ув’язнення познайомився з Н. Махном, який 1911–1917 був там же ув’язнений. Своєю чергою, Махно під час перебування в ув’язненні під впливом Аршинова ознайомився з працями ідеологів анархізму та інших революційних рухів, займався самоосвітою.
1917 був співзасновником Московської федерації анархістських груп, редактором газети «Анархія» («Анархия»). 1918 виїхав до м. Курська, де взяв участь у створенні Конфедерації анархістських організацій України «Набат». Після завершення організаційного оформлення цього об’єднання навесні 1919 спільно з В. Воліним (1882–1945) відновив контакти з Махном.
1919–1921 був одним із ідеологів махновського руху, редагував (із перервами) головну газету махновської армії «Шлях до свободи» («Путь к свободе»). Після розгрому махновського руху 1921 на короткий час повернувся до м. Москви.
1922–1934 на еміграції. 1922–1925 — у м. Берліні, 1925–1929 — у м. Парижі. 1925–1929 редагував анархістський журнал «Справа праці» («Дело труда»), після закриття якого був змушений виїхати до Бельгії. 1929–1932 не брав активної участі в анархістському русі, поступово переходив на позиції підтримки встановлення «диктатури пролетаріату». Виїхав до СРСР.
Після повернення з еміграції відійшов від політичного життя, проте 1935 опублікував у газеті «Відомості» («Известия») статтю «Крах анархізму».
За непідтвердженими даними заарештований і розстріляний 1937 або 1938. Дані про арешт і страту діяча відсутні.
Твори
- История махновского движения. Берлин, 1923;
- Два побега (Из воспоминания анархиста 1906–9 гг.). Париж, 1929;
- Новое в анархизме. Париж, 1929.
Література
- Peters V. Nestor Makhno: The Life of an Anarchist. Winnipeg, 1970.
- Anarchism: A Documentary History of Libertarian Ideas : in 3 vol. / Ed. by R. Graham. Montreal, 2005. Vol. 1.
- Савченко В. 100 знаменитых анархистов и революционеров. Харьков, 2010.
- Архірейський Д. В. Махновська веремія. Тернистий шлях Революційної повстанської армії України (махновців) 1918–1921 рр. Київ, 2019.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
