Асамблея європейських регіонів
Асамбле́я європе́йських регіо́нів, АЄР (англ. Assembly of European Regions, AER) ― європейська міждержавна організація, спрямована на розвиток співробітництва між регіонами Європи. АЄР об’єднує політиків із різних регіонів задля розв’язання проблем загальноєвропейського характеру.
Зміст
Історична довідка
15.06.1985 у м. Лувен-ла-Нев (Бельгія) 47 європейських регіонів та 9 міжрегіональних організацій заснували Раду Регіонів Європи (РРЄ), яку в листопаді 1987 перейменували на Асамблею європейських регіонів. Важливим досягненням АЄР вважає створення в 1994 Комітету регіонів як консультаційного органу ЄС та Палати регіонів у межах Конгресу місцевих та регіональних влад Європи, що уповноважені захищати інтереси європейських регіонів.
Характеристика
Склад
АЄР пропонує відкриту для співробітництва модель ― членство або партнерські відносини. Головним чинником співпраці є розуміння АЄР поняття «регіон» крізь призму розподілу повноважень між центральними та місцевими органами, що наділені політичною владою, дорученою обраним регіональним зборам.
Станом на 2018 до АЄР входить 146 регіонів із 30 країн. Країни ЄС представлені 94 регіонами. Асоційованими членами можуть стати європейські або неєвропейські територіальні одиниці, організації або асоціації, а також засновницькі організації АЄР та міжрегіональні об’єднання. АЄР тісно співпрацює з партнерськими мережами, які орієнтовані на певну тематичну та / або географічну зону. Асамблея також має приватних партнерів, які допомагають встановлювати зв’язки з іншими регіонами світу.
Структура
Керівними органами АЄР є Президент, Виконавчий комітет, що відповідає за щоденне управління та ухвалення рішень в АЄР, та Генеральна Асамблея як найвищий орган влади. Президентом АЄР у травні 2017 став М. Бернтсон (регіон ==Вестра Йоталанд==, Швеція). Генасамблея АЄР складається з представників усіх регіонів-членів і відповідає за формування стратегії розвитку організації. Паралельно працюють Бюро та Комітети. Бюро є політичною структурою, що озвучує пріоритети АЄР, а комітети займаються трьома політичними напрямами: економіка та регіональний розвиток; соціальна політика та громадське здоров’я; культура, освіта та молодь.
До складу АЄР входить Регіональна мережа молоді (РММ) як платформа для діяльності молодіжних парламентів регіонального рівня та молодіжних організацій з Європи. Нагляд за роботою АЄР здійснює Група моніторингу та оцінки. Під керівництвом Генерального секретаря працюють чотири представництва АЄР ― у містах Страсбурзі, Брюсселі, Алба-Юлії (Румунія) та Дніпрі. Робоча мова — англійська.
Принципи діяльності
Основні принципи АЄР було сформульовано в Декларації про регіоналізм 1996, статутних та стратегічних документах. Відповідно до останньої версії Статуту АЄР (травень 2017) головні завдання Асамблеї ― це просування регіональних інтересів у Європі та за її межами, а також сприяння міжрегіональному співробітництву на засадах принципів субсидіарності та взаємодоповнюваності між місцевими, регіональними, національними та європейськими рівнями. Згідно зі Стратегією, ухваленою в 2016, діяльність АЄР ґрунтується на чотирьох платформах:
1) демократія та прозорість;
2) справедливість та солідарність;
3) відкритість та діалог;
4) спритність та ефективність.
АЄР та Україна
У 2011 членом АЄР стала Дніпропетровська область України. У 2015 в м. Дніпрі було відкрито регіональне представництво Асамблеї, яке мало стати центром координації регіональних зусиль для України, Білорусі та Грузії. Станом на 2018 від України членами АЄР є міста Кривий Ріг та Павлоград, а також Київська область.
Джерела
- AER Declaration on Regionalism. URL: https://aer.eu/aer-declaration-regionalism/
- AER Statute. URL: https://aer.eu/aer-statute/
- AER Strategy. URL: https://aer.eu/strategic-documents/
Література
- Максименко С., Студенніков І. На шляху до Європи: український досвід єврорегіонів. Київ : Логос, 2000. 221 с.
- Студенніков І. В. Феномен єврорегіонів в контексті методології історико-регіональних досліджень // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. 2003. Вип. 22–23. С. 187–201.
- Funck B., Pizzati L. European integration, regional policy, and growth (English). Washington : The World Bank, 2003. 296 p. URL: http://documents.worldbank.org/curated/en/224421468764378691/pdf/multi0page.pdf
- Evans A. EU Regional Policy. Richmond : Richmond Law & Tax, 2006. 344 p.
- Горюнова Є. О. Євроінтеграція. Київ : Академвидав, 2013. 224 с.
- Марченко М. Н., Дерябина Е. М. Право Европейского союза. Вопросы истории и теории. Москва : Проспект, 2016. 431 c.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горюнова Є. О. Асамблея європейських регіонів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асамблея європейських регіонів (дата звернення: 6.05.2024).
