Асертивність
Асерти́вність (англ. аssertiveness, від лат. asserere — оголошувати, визнавати, захищати) — здатність людини впевнено обстоювати свої права, не порушуючи при цьому прав інших осіб. Полягає в умінні висловити свої думки, бажання, почуття у такий спосіб, щоб це не стало загрозою, покаранням, приниженням для іншої людини.
Історична довідка
Концепцію асертивності сформулював у 1950–1960-х А. Солтер (1914–1996; США), у його працях вона уґрунтована на положеннях гуманістичної психології.
Згодом розроблено тренінгові програми, що мають на меті навчити розрізняти асертивну, агресивну, неасертивну поведінку; виявити переваги та небезпечні аспекти асертивної поведінки; сформулювати та тренувати навички асертивності.
Характеристика
Розрізняють асертивність, неасертивність та агресивність.
Неасертивність виявляється в тому, що людина дає змогу іншим ухвалювати за неї рішення; на словах погоджується з іншими, хоча насправді думає та відчуває інакше; намагається зняти із себе відповідальність; завдає шкоди та незручності собі, щоб не завдати незручності іншим людям; під час розмови уникає зустрічатися поглядом із співбесідником, щоб не привертати до себе уваги; завжди вважає себе слабшою і менш здібною за інших. Неасертивна людина нездатна висловити свої справжні потреби і почуття; поклаадється на інших в урозумінні своїх потреб, через що не може досягти бажаного та живе у стані розчарування. Це робить її стосунки з людьми напруженими та обтяжливими.
Агресивність виявляється у намаганні нав’язати свою позицію іншим людям та ухвалювати за них рішення. Пгресивна особа завдає шкоди та створює незручності іншим; у розмові схильна підвищувати голос, перебивати інших людей, намагатися привернути увагу до себе, може перекручувати або викривлювати факти задля отримання найшвидшого схвалення своїх рішень. Уважає себе здібнішою, розумнішою, сильнішою за інших; бере відповідальність і владні повноваження заради зміни ситуації на свою користь. Агресивна людина досягає своїх життєвих цілей за рахунок інших.
Асертивність виявляється тоді, коли особа дає можливість найперше висловитися іншим; намагається зрозуміти їхні потреби й почуття, перш ніж висловитися; здатна прямо й чесно обговорювати проблемні ситуації та пропонувати рішення, прийнятні для всіх; вважає власні здібності й силу співмірними до інших людей; може брати відповідальність з урахуванням своїх можливостей і прав тощо.
Література
- Большой психологический словарь / Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. Санкт-Петербург : Прайм-Еврознак, 2003. 632 с.
- Максимова Н. Ю. Психологія девіантної поведінки. Київ : Либідь, 2011. 520 с.
- Білоущенко, В. В. Асертивність як комплексна характеристика особистості // Інсайт. Херсон : ПП Вишемирський, 2015. Вип. 12. С. 41–45.
- Мойсеєнко, В. В. Аналіз наукових підходів дослідження поняття «асертивності» // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2017. Вип. 5. Т. 1. С. 170–175.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Максимова Н. Ю. Асертивність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асертивність (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
