Асигнування бюджетне
Асигнува́ння бюдже́тне — повноваження розпорядника бюджетних коштів на здійснення платежів відповідно до бюджетного призначення.
Зміст
Історична довідка
Перші згадки про бюджетне асигнування на території Російської імперії датовані сер. 17 ст. Повноваження розпорядника поширювалися на розподіл коштів з утримання органів державного управління. 1802 було створено Міністерство фінансів, яке складало кошториси доходів і витрат. 1862 законодавчо затверджено порядок складання кошторису.
На території України, за часів радянської влади, розвиток бюджетного асигнування поділяють на періоди:
1) 1917–1938 напрямами бюджетного асигнування були: виконання кошторису витрат, позабюджетне і асигнування нестатутних підсобних господарств;
2) 1939–1955 асигнування відбувалося відповідно до кошторису бюджету та позабюджетних коштів, окремо здійснювали асигнування капітальних вкладень і підсобних господарств, що перебували на госпрозрахунку;
3) 1988–1999 асигнування реалізували відповідно до кошторису бюджету й позабюджетних коштів, окремо провадили асигнування капітальних вкладень і підприємств державної форми власності, а також асигнування зі спеціальних фондів, сформованих унаслідок комерційної діяльності бюджетних установ; відбувалося відновлення установ державного казначейства, через які проводили бюджетне асигнування;
4) З 2000 до бюджетного асигнування застосовують програмно-цільові методи.
Характеристика
Мета і завдання
Бюджетні асигнування можливі лише за наявності бюджетного призначення, яке відображене в кошторисі доходів і витрат, що називається Державним бюджетом України. Державний бюджет затверджують щорічно, його формують за принципом «знизу-доверху». Бюджетне асигнування має на меті: а) утримання бюджетної сфери народного господарства; б) фінансування державно-приватного партнерства.
Структура
Бюджетну сферу утримують на підставі затверджених кошторисів через головного розпорядника бюджетних коштів, за допомогою перерахування асигнувань Державному казначейству України на відкриті в ньому рахунки. Головні розпорядники визначають розпорядників нижчого рівня. Видатки кошторису мають цільовий характер, їх шифрують за кодами економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ). Шифрування видатків зроблено з метою їх контролю. Державно-приватне партнерство фінансують через розпорядників бюджетних коштів місцевого рівня. Фінансування провадять, перераховуючи кошти на поточні рахунки приватних підприємств, для виконання договірних зобов’язань із виконання робіт, послуг, які повинна забезпечити держава. Таке фінансування називають цільовим, підприємства повинні витрачати кошти лише на визначені в бюджетних зобов’язаннях цілі.
Значення
Через бюджетні асигнування держава здійснює свій вплив на економіку підприємств, є інструментом перерозподілу національного доходу.
Джерела
Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2010. № 50-51. ст. 572. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20150920#Text
Література
- Бюджет розвитку як засіб стимулювання підприємницької активності в Україні / Ред. Я. А. Жаліло. Київ : Сатсанга, 2001. 106 с.
- Савастєєва О. М. Державне казначейство України та організація бюджетів різних рівнів // Экономика и управление. 2009. № 4.
- Гончаренко О. В. Міжбюджетні відносини на місцевому рівні в Україні. Київ : Алерта, 2013. 222 с.
- Алексєєв І. В., Лопушняк Г. С., Ливдар М. В. Бюджетний механізм і соціально-економічний розвиток регіонів. Львів : Ліга-Прес, 2014. 248 с.
- Винниченко Н. В. Система управління бюджетом: наукові основи, сучасні тенденції, світовий досвід. Суми : Сумський державний університет, 2017. 374 с.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
