Асинхронність
Асинхро́нність, асинхроні́зм (від а… — заперечний префікс і грец. συνχρονισμός — одночасність) — явище, що не збігається з іншими в часі, відбувається не в один момент, неодночасно, несинхронно. Термін «асинхронність» використовують у різних сферах — фундаментальних науках, науково-практичних технологіях різного типу (зокрема інформаційних), мистецтві (танок, музика), медицині тощо. Наприклад, у кардіології та психофізіології під час опису початку систоли шлуночків серця використовують поняття «фаза асинхронного скорочення» (0,05 с), адже не всі волокна шлуночків починають скорочуватися одночасно. Першими скорочуються кардіоміоцити, які розташовані поблизу волокон провідної системи, потім тиск у шлуночках поступово підвищується, атріовентрикулярні клапани закриваються (запобігаючи поверненню крові в передсердя); після фази асинхронного скорочення починається фаза ізометричного скорочення, яка характеризується скороченням усього міокарда шлуночків. На підставі результатів клінічних досліджень асинхронність міокарда визначено як незалежний фактор ризику несприятливого прогнозу для пацієнтів з ішемічною хворобою серця та серцевою недостатністю. У дитячій патопсихології поняття «асинхронність» використовують в описі взаємозв’язку відхилень психічних процесів та особистісного розвитку дитини. У нормі нові типи міжфункціональних зв’язків виникають у певній послідовності. За порушення психічного розвитку виникає явище асинхронії розвитку, що може виражатися як:
- ретардація — незавершеність окремих періодів розвитку, збереження більш ранніх форм (характерна для олігофренії й затримки психічного розвитку);
- патологічна акселерація окремих функцій (наприклад, ранні прояви сексуального потягу за передчасного статевого дозрівання органів);
- поєднання ретардації й акселерації (характерне для різних порушень, але передусім трапляється за раннього дитячого аутизму).
Асинхронність розвитку спиричиняє виражену дисгармонію формування окремих психічних процесів та особистості загалом, унаслідок чого зазнають змін процеси контролю і саморегуляції.
Література
- Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої патопсихології. Київ : Перун, 1996. С. 52.
- Филимонов В. И. Физиологическиеосновыпсихофизиологии. Москва : Медпресс-информ, 2003. 320 с.
- Соколов А. А., Марцинкевич Г. И. Электромеханический асинхронизм сердца и сердечная недостаточность // Кардиология. 2005. Т. 45. № 5. С. 86–91.
- Ардашев А. В., Ардашев В. Н., Якоб О. В. Влияние внутрисердечного асинхронизма на течение хронической сердечной недостаточности // Клиническая медицина. 2007. № 10. С. 31–34.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сидоренко А. Ю. Асинхронність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асинхронність (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
