Аскаридіоз
Аскаридіо́з (від грец. άσϰαρίδες — аскарида) — гельмінтоз куроподібних (свійських і диких птахів), спричинений круглими червами, які паразитують у тонкому кишківнику. Хвороба виражена порушенням функції травного каналу, інтоксикацією, загальним пригніченням, зниженням продуктивності, нерідко загибеллю.
Зміст
Історична довідка
Уперше аскаридіоз описав 1931 ветеринар I. Перес Вігуерас (1892–1959; Куба) у свійської індички на о. Куба.
Характеристика
Найчастіше на захворювання страждають свійські птахи, передусім кури, дещо рідше — індички, цесарки, гуски, декоративні й дикі павичі, фазани, куріпки та інші.
Збудники
Аскаридіози птиці спричиняють різні види нематод роду аскаридія (Ascaridia) родини аскаридові (Ascarididae): Ascaridia galli (курей); Ascaridia columbe (голубів); Ascaridia numidae (цесарок); Ascaridia anseris (гусей та інших водоплавних птахів); Ascaridia bonasae (глухарів); Ascaridia compar (куріпок, фазанів і перепілок).
Особливості будови
Ascaridia gallі — нематода жовтувато-білого кольору, зі звуженими кінцями тіла та поперечно посмугованою кутикулою. Рот оточений трьома губами, на вільних краях яких розташовані дрібні зубчики. Самець 27–70 мм завдовжки і 0,49–1,21 мм завширшки. Хвостовий кінець має два невеликих бокових кутикулярних розширення, округлий хітинізований преанальний присосок, 10 пар статевих сосочків: одна — паранальних, три — преанальних, шість — постанальних. Спікули дві, тонкі, однакові між собою (0,65–1,95 мм). Самиця — 72,6–116 мм завдовжки і 0,94–1,89 мм завширшки, вульва відкривається в середній частині тіла. Яйця аскаридій овальні, сірого кольору, розміром 0,070–0,086 × 0,042–0,051 мм, із гладенькою оболонкою. Виділяються назовні незрілими. Аскаридії — геогельмінти. В яйцях, які з послідом потрапили назовні, залежно від температури повітря і вологості, за 15–20 діб розвивається інвазійна личинка. Кури заражаються, заковтуючи інвазійні яйця з кормом чи водою. Личинки аскаридій, які вийшли з яйця у дванадцятипалій кишці, проникають між її ворсинки, линяють і ростуть. Через 9 діб вони заглиблюються у ліберкюнові залози слизової оболонки ще на 7–10 діб, після чого виходять у просвіт кишок і стають статевозрілими. Дозрівання з моменту зараження відбувається в період від 28 до 56 діб. Тривалість життя збудників близько року. Інвазійні яйця здатні перезимовувати в зовнішньому середовищі. Птахи можуть також заражатися, поїдаючи дощових черв’яків як резервуарних хазяїв аскаридій, у тілі яких зберігаються інвазійні личинки.
Епізоотологія
Аскаридіоз — одне із найпоширеніших гельмінтозних захворювань у багатьох країнах світу. Найчастіше хвороба вражає курей, її ензоотії завдають значних збитків птахівництву. Важко хворіють і більш сприйнятливі до цього гельмінтозу курчата віком від 2 до 6 місяців, у яких значно сповільнюється ріст і розвиток, в окремих випадках загибель поголів’я може досягати 40–50 %. Дорослі птахи хворіють зазвичай безсимптомно та є основним джерелом інвазії, загибель можлива лише за високої інвазованості. Проте в уражених аскаридіями курей відчутно знижується яйценосність. Дорослі кури складають небезпеку як паразитоносії. Підтверджено, що курчата порід білий леггорн і орнінгтон менш резистентні до цієї інвазії, ніж гібридних порід плімутрок, біла мінорка і родайланд. Курчата, які перехворіли на аскаридіоз, набувають відносної стійкості до повторного ураження, хоча реінвазія і суперінвазія можливі. Поширенню аскаридіозної інвазії сприяє скупчене утримання курей різного віку, неповноцінна та недоброякісна годівля, забруднені послідом пташники, вигульні дворики, предмети догляду. В Україні аскаридіоз курей реєструють упродовж року. Спалахи інвазії трапляються переважно улітку та восени. Найвищий рівень — у серпні–вересні (77,3–81,2 %), узимку — суттєво знижений, на початку весни екстенсивність інвазії — 6,4–7,6 %. Інтенсивність інвазії у хворої птиці різна, варіює залежно від її фізіологічного стану, породи, характеру проведених санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів.
Патогенез
Патогенну дію спричинюють як личинки, які під час свого розвитку травмують стінку тонкого кишківника (руйнують ворсинки, ліберкюнові залози), так і дорослі гельмінти. Під час міграції личинок порушується секреторна і моторна функції травного каналу, продукти життєдіяльності паразитів призводять до інтоксикації та виникнення нервових явищ. Зрілі гельмінти, за високої інтенсивності інвазії, здатні спричинити катаральне запалення слизової оболонки, закупорювання кишок або й їхній розрив. Відсутність вітаміну А та білка в раціоні знижує стійкість птиці до зараження аскаридіями.
Клінічні ознаки
Клінічні ознаки аскаридіозу залежать від інтенсивності інвазії та віку птиці. Хвороба перебігає гостро й хронічно. Перші прояви захворювання з’являються вже на 7–10 добу після зараження. Характерними ознаками хвороби є зниження апетиту, проноси, анемічність видимих слизових оболонок, виснаження. Птиця малорухлива, сидить з опущеними крилами, настовбурченим пір’ям. Порушення травлення може призвести до виснаження і загибелі птиці. Із виходом личинок у просвіт дванадцятипалої кишки гострі явища зникають і хвороба переходить у хронічну форму зі стертим симптомокомплексом.
Діагностика
Діагноз на аскаридіозну інвазію встановлюють комплексно, враховуючи епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патолого-анатомічні зміни і результати лабораторних досліджень. Нерідко у птиці виявляють змішаний гельмінтоз, збудниками якого є аскаридії і гетеракіси, що необхідно брати до уваги під час лабораторної діагностики. Зажиттєві дослідження проводять гельмінтоовоскопією флотаційними методами, які розробили паразитологи Ф. Фюллеборн (1866–1933; тепер Німеччина), С. Т. Дарлінг (1872–1925; США) або І. А. Щербович (1902–1952; тепер Білорусь). Під час посмертного розтину звертають увагу на катарально-геморагічне запалення дванадцятипалої кишки, знаходять аскаридій. За гістологічних досліджень спостерігають руйнацію ліберкюнових залоз, тканинну еозинофілію, лімфоїдні й гістіоцитарні проліферати. На місці зруйнованих залоз помітні розростання сполучної тканини та формування гранульом навколо загиблих личинок.
Лікування
Для проведення дегельмінтизації застосовують препарати солей піперазину (адипінат, гексагідрат сульфат, фосфат), левамізол, препарати з групи бензимідазолів (фенбендазол, мебендазол, камбендазол) та групи макроциклічних лактонів (бровермектин-гранулят, бровермектин 2 % водорозчинний) відповідно до настанов. Призначають препарати груповим методом у суміші з концентрованими кормами.
Профілактика
У профілактиці аскаридіозу вагомим є роздільне вирощування молодняку і дорослої птиці, забезпечення її належними гігієнічними умовами утримання, повноцінними кормами. Для дезінвазії приміщень і вигульних двориків застосовують 5 %-й розчин карболової кислоти, 3 %-й гарячий розчин їдкого натру або 3 %-і розчини препаратів бі-дез, бровадез із розрахунку 1л/м2 за експозиції 3 год.
Література
- Петроченко В. И., Котельников Г. А. Гельминтозы птицы. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Колос, 1976. 351 с.
- Воробушков А. Г., Петров Ю. Ф., Гурьянова Е. И. Патогенетическая терапия при аскаридиозе // Ветеринария. 1986. № 11. С. 39‒41.
- Березовський А. В., Богач М. В., Янович Д. В. Перспектива застосування івермектину в птахівництві: аналітичний огляд // Ефективне птахівництво. 2006. № 8 (20). С. 49‒52.
- Богач М. В., Березовський А. В., Тараненко І. Л. Інвазійні хвороби свійської птиці / За ред. А. В. Березовського. Київ : Ветінформ, 2007. С. 85‒100.
- Плис В. М., Фотіна Т. І., Фотіна Г. А. та ін. Аскаридіоз птиці / За ред. В. М. Плиса, Т. І. Фотіної. Дніпро : Журфонд, 2018. 224 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шендрик Л. І. Аскаридіоз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аскаридіоз (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
