Аск (М. О. Зикова)
А́ск — спороносний орган, характерний для грибів відділу аскоміцети, містить аскоспори.
Характеристика
За будовою аски є округлими або циліндричними спорангіями, що містять зазвичай 4–8 аскоспор. Утворення аска відбувається у результаті злиття двох гаметангіїв. Зигота під час мейозу перетворюється одразу на аск або на диплоїдний талом, з якого потім утворюються аск. Вивільнення спор з аска відбувається за рахунок руйнування його стінок. На верхівці аска розташовані спеціальні пристосування для вивільнення спор: пори, щілини, кришечки (оперкулуми).
Класифікація
Класифікація асків базується на їхніх морфологічних особливостях. Розрізняють такі типи асків:
- прототунікатні;
- еутунікатні;
- унітунікатні;
- фісцитунікатні.
У межах типів аски також ділять на групи. Прототунікатні аски зазвичай кулясті, з тонкою оболонкою. Вивільнення спор відбувається унаслідок руйнування або ослизнення клітинної стінки (характерний для представників родів Emericella, Eurotium, Talaromyces). Еутуніканті аски мають потовщені та диференційовані оболонки; еліпсоїдні, циліндричні, булавоподібні за формою. Залежно від особливостей будови традиційно аски цього типу ділять на дві великі групи: унітунікатні та фісцитунікатні. Унітунікатні вирізняються наявністю одношарової оболонки. Поділ на типи в межах цієї групи відбувається за особливостями вивільнення аскоспор. Унітунікатні оперкулятні — для вивільнення спор на верхівці мають спеціальне утворення (оперкулум) у вигляді кришечки. Їхньою особливістю є наявність субапікальної борозенки, вздовж якої відбувається розтріскування аска. Кришечка після розтріскування залишається прикріпленою до аска, не відокремлюючись від нього. Такий тип характерний для представників родів Helvella, Morchella, Peziza тощо. Субоперкулятні — одностінні аски, які не мають вираженої апікальної борозенки. Розтріскування відбувається у середній частині, кришечка циліндричної форми. Псевдоперкулятні аски — одностнінні аски, мають тонкі стінки і потовщену крищечку, що повністю відділяється під час вивільненння аскоспор. Іноперкулятні аски вивільняють спори без участі кришечки за допомогою тріщини. Під час дозрівання спор стінка розтріскується і звільняє спори (Cenangium, Helotium). Фісцитунікатні аски мають багатошарові оболонки. Відповідно до кількості шарів виділяють бітунікатні, тритунікатні аски (види класу Dothideomycetes). Є додаткові типи асків, які морфологічно відрізняються від згаданих:
- псевдопрототунікатні;
- псевдобітунікатні;
- семифіситунікатні;
- екстендитунікатні.
Література
- Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія. Харків : Основа, 2007. 228 с.
- Hawksworth D. L. Ascomycete Systematics: Problems and Perspectives in the Nineties. New York : Springer, 2013. 269 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зикова М. О. Аск (М. О. Зикова) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аск (М. О. Зикова) (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
