Ассулін, П'єр
Ассулі́н, П’єр (фр. Assouline, Pierre; 17.04.1953, м. Касабланка, Марокко) — письменник, журналіст, член Академії Гонкур (з 2012). Пише французькою мовою.
|
Ассулін, П'єр (Assouline, Pierre) | |
|---|---|
| Народження | 17.04.1953 |
| Місце народження | Касабланка |
| Напрями діяльності | письменник, журналіст |
Життєпис
У 1965 разом із батьками переїхав до м. Парижа. Навчався у ліцеї Жансон-дю-Сайї. У 16-річному віці захопився фотографією, знімав тогочасні події та кінозірок.
Закінчив 1973 Паризький університет (Париж-Х — Нантер) і Національну школу східних мов, де вивчав класичну арабську мову. З 1973 працював журналістом у різних агенціях преси, у закордонній службі газет «Котідьєн де Парі» («Quotidien de Paris»; 1976–1978) і «Франс-суар» («France-Soir»; 1979–1984). Викладав у Центрі удосконалення журналістів (1979–1984). Був літературним радником видавництва «Баллонд» (1984–1986). Працював на радіо «Франс-Інтер» («France Inter»; 1986–1990 і 2002–2004) і Радіо та телебаченні Люксембургу (1990–1999), у журналі «Істуар» («L’Histoire»; з 1979). Був директором журналу «Лір» («Lire»; 1994–2004), хронікером журналу «Монд магазін» («Monde Magazine»; 2004–2013). Працює на радіо «Франс-культюр» («France Culture»): у 1999–2002 вів ранкові передачі, з 2009 — продюсер історичних серій. Викладає упродовж 20 років в Інституті політичних досліджень (м. Париж). Пише редакційні статті для журналу «Магазін літтерер» («Magazine littéraire»).
З 2004 веде блог «Республіка книжок», присвячений сьогоденню літератури і літературній критиці, що став всесвітнім літературним салоном. Це найвідвідуваніший франкомовний культурний блог, дописи з якого Ассулін опублікував у вигляді книги «Уривки з блогу» («Brèves de blog»; 2009).
2014 Ассулін відвідав виставку «Книжковий Арсенал» у м. Києві.
Творчість
Автор біографічних праць: «Пан Дассо» («Monsieur Dassault»; 1983), «Гастон Галлімар» («Gaston Gallimard»; 1984, головна премія читачок журналу «Елль»), «Сірий кардинал» («Une éminence grise»; 1986, премія Гутенберга за біографію), «Людина мистецтва, Д. Г. Канвейлер» («L’Homme del’art, D.H. Kahnweiler»; 1987), «Альбер Лондр, життя і смерть великого репортера» («Albert Londres, vie et mort d’un grand reporter»; 1989, премія Французької академії), «Сіменон» («Simenon»; 1992), «Ерже» («Hergé»; 1996), «Останній з Камондо» («Le dernier des Camondo»; 1997), «Картьє-Брессон, око століття» («Cartier-Bresson. L’oeil du siècle»; 1999), «Поль Дюран-Рюель, торговець творами імпресіоністів» («Paul Durand-Ruel, le marchand des impressionnistes»; 2002), «Ти будеш мужчиною, сине мій» («Tu seras un homme, mon fis»; 2020) та ін.
Серед творів Ассуліна публіцистичні: «Від наших спеціальних кореспондентів» («De nos envoyés spéciaux»; 1977), «Новонавернені» («Les Nouveaux Convertis»; 1982), «”Жерміналь“, пригоди одного фільму» («Germinal : l’aventured’un film»; 1993), історичні: «Лурд, історії води» («Lourdes, histoires d’eau»; 1980), «Очищення інтелектуалів» («L’Épuration des intellectuels»; 1985), документальні книжки, словники тощо.
З-поміж романів: «Клієнтка» («La Cliente»; 1998), «Подвійне життя» («Double vie»; 2001), «Лютеція» («Lutetia»; 2005, премія Будинку преси), «Портрет» («Le Portrait»; 2007, Премія французької мови), «Запрошені» («Les Invités»; 2008), «Життя Йова» («Vies de Job»; 2011, премія фундації князя Монако, премія Середземного моря, премія «Улісс»), «Зігмарінген» («Sigmaringen»; 2014), «Голем» («Golem»; 2016) та ін.
Твори і праці П. Ассуліна перекладені багатьма мовами: англійською, іспанською, німецькою тощо.
Українською мовою романи П. Ассуліна переклали: «Подвійне життя» — Г. Григоренко, «Портрет» — Я. Тарасюк.
Цитати
«Дивна алхімія. Слово надто згущеної недовговічності. Можливо, слово, яке вбиває. Невловима деталь — і плавка або відбувається, або не відбувається. Достатньо дрібнички, щоб […] бесіда була оспівана, як мистецтво на велике щастя всіх і кожного, чи щоб вона стала братською могилою. Щоб зʼявилось натхнення і ці декілька годин стали магічними чи щоб вони перетворилися на збіговисько багатих споживачів. Можна навіть бути присутніми на цій рідкісній виставі: люди, які розмовляють і при цьому ще й думають».
«Étrangealchimie. Un mot de trop fige l’éphémère. Ce peut être le mot qui tue. Un détail imperceptible et la fusion opère, ou pas. Un rien suffit pour que [...] la conversation soit célébrée comme un art au grand bonheur de tous et de chacun, ou qu’elle devienne fosse commune aux lieux communs. Pour qu’un souffle s’insinue afin que ces quelques heures soient magiques, ou pour qu’elles tournent à la réunion de consommateus nantis. On peut même assister à ce spectacle rare : des gens qui parlent et qui pensent en même temps».(Ассулін П. Подвійне життя / Пер. з фр. Г. Б. Григоренко. Харків : Фоліо, 2003. С. 166–167).
Твори
- Lutetia. Paris : Gallimard, 2006. 462 p.
- Les Invités. Paris : Gallimard, 2010. 208 р.
- Vies de Job. Paris :Gallimard, 2012. 496 р.
- Golem. Paris :Gallimard, 2017. 272 р.
- Retour à Séfarad. Paris :Gallimard, 2018. 448 p.
- У к р. п е р е к л. — Подвійне життя. Харків : Фоліо, 2003. 351 с.
- Портрет. Харьків : Фоліо, 2012. 288 с.
Література
- Delphine P. Pierre Assouline, un biographe modèle... // L’Express. 2009. URL: https://www.lexpress.fr/culture/livre/pierre-assouline-un-biographe-modele_823388.html
- Béglé J. Rentrée littéraire — Avec Pierre Assouline, Sigmaringen, c’est la vie de château ! // Le Point. 2014 . URL: http://www.lepoint.fr/livres/rentree-litteraire-avec-pierre-assouline-sigmaringen-c-est-la-vie-de-chateau-20-01-2014-1782076_37.php
- Cartier-Bresson H. Ver es un todo: entrevistas y conversaciones, 1951–1998. Barcelona : Gustavo Gili, 2014. 127 p.
- Critique et médium (XXᵉ — XXIᵉ siècles) / Ed. by I. Rialland. Paris : Centre national de la Recherche scientifique, 2016. 364 p.
- Pierre Assouline // Académie Goncourt. URL: https://www.academiegoncourt.com/pierre-assouline
- La République des livres (персональний блог). URL: http://larepubliquedeslivres.com/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Ассулін, П'єр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ассулін, П'єр (дата звернення: 6.05.2024).
