Астангов, Михайло Федорович
Астáнгов, Миха́йло Фе́дорович (справжнє прізвище — Ружников; 03.11.1900, м. Варшава, тепер Польща — 20.04.1965, м. Москва, тепер Російська Федерація) — актор театру і кіно, майстер художнього читання, народний артист СРСР (з 1955).
|
Астангов, Михайло Федорович | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Михайло Федорович |
| Справжнє прізвище | Ружников |
| Народження | 03.11.1900 |
| Місце народження | Варшава |
| Смерть | 20.04.1965 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | театр, кіно |
Життєпис
Народився у сім’ї залізничника. З 1918 навчався на юридичному факультеті Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Серед однокурсників — майбутні митці: Р. М. Симонов (1899–1968), О. Н. Абдулов (1900–1953). Одночасно відвідував різні театральні студії, грав в аматорських спектаклях.
Здобув професійну акторську освіту в Драматичній студіі імені Ф. І. Шаляпіна (м. Москва, педагог — Л. Леонідов), де навчався протягом 1920–1923. На формування акторської особистості Астангова мав вплив Є. Вахтангов.
Акторську діяльність розпочав 1923 у Московському театрі імені В. Ф. Комісаржевської.
1925‒1927 і 1930–1941 — у театрі Революціі (тепер Московський академічний театр імені В. Маяковського). Працював в театрах міст: Одеси (1927‒1928, Одеський російський драматичний театр імені А. В. Іванова, тепер Одеський академічний російський драматичний театр), Казані (1928–1929), Ленінграда (Театр Народного будинку; 1929–1930). З 1943 — у м. Москві: в Театрі імені Моссовєта, 1945‒1965 — в Театрі імені Є. Вахтангова.
Творчість
Астангова називали актором-інтелектуалом, який прагнув до філософського осягнення образу, надання йому психологічної наповненості та неоднозначності. Майстер гротеску.
Ролі в театрі: Чичиков («Мертві душі» за М. Гоголем), Григорій Гай («Мій друг» М. Погодіна), Паратов («Бесприданниця» О. Островського), Федір Таланов («Навала» Л. Леонова), Треплєв («Чайка» А. Чехова), Сірано де Бержерак (однойменна п’єса Е. Ростана), Маттіас Клаузен («Перед заходом сонця» Г. Гауптмана), Гамлет («Гамлет» В. Шекспіра), Никифор («Закат» І. Бабеля) та ін.
У кіно з 1933. Більшість кіноролей — негативні персонажі: Костя Капітан («Ув’язнені», 1936); Коморовський («Мрія», 1941); Полковник Маккенау («Секретар райкому», 1942); Негоро («П’ятнадцятилітній капітан», 1945); Доктор Брандлер («Міклухо-Маклай», 1947); Гітлер («Сталінградська битва», 1949); Роллінг («Гіперполоїд інженера Гаріна»), 1965 тощо. Знімався, зокрема, на Київській кіностудії імені О. П. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка): Ервін Енекке («Третій удар», 1948), Капітан «Бетсі» («Максимко», 1952), Прасков («Круті сходи», 1957).
Один з найкращих майстрів радянської доби у жанрі художнього читання. У репертуарі — поезія Ф. Петрарки, В. Шекспіра, М. Лермонтова, В. Маяковського, проза І. Буніна та ін.
Нагороди та визнання
Лауреат Державних (Сталінських) премій (1948, 1950, 1951).
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1946, 1950), медалями.
Література
- Юзовский И. Образ и епоха. Москва : Советский писатель, 1947. 188 с.
- Михаил Астангов. Статьи и воспоминания. Москва : Искусство, 1971. 360 с.
- Пименов В. Народные артисты. Москва : Искусство, 1986. 172 с.
- Кино России: актерская энциклопедия : в 2 вып. Москва : Материк, 2008. Вып. 2. 228 с.
- Мастера театра и кино: Михаил Астангов, Мария Бабанова, Евгений Евстигнеев, Павел Луспекаев, Любовь Орлова, Вера Пашенная, Татьяна Пельтцер / Сост. Б. М. Поюровский. Москва : АСТ-Пресс, 2009. 397 с.
- Васькин А. Волхонка. Знаменка. Ленивка. Прогулки по Чертолью. Москва : Центрполиграф, 2015. 384 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Астангов, Михайло Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астангов, Михайло Федорович (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
