Астероїди

Астеро́їди (грец. ἀστεροειδεῖς — зореподібні, від грец. ἄστρον — зірка) — астрономічні об’єкти, розміри яких є проміжними між розмірами метеороїдів та карликових планет (від 30 м до 1 000 км).

Орбіти більшості відомих астероїдів знаходяться між орбітами Марса і Юпітера, де, відповідно до закону планетних відстаней, мала би перебувати планета нормальних розмірів. Діаметр найбільшого астероїда близько 1 000 км, діаметр найменшого з відкритих (близько 1 км) визначено граничною потужністю оптичних телескопів. Близько 98 % усіх астероїдів мають орбіти з великими півосями ― 2,1–4,3 астрономічної одиниці.

Область між Марсом і Юпітером називають астероїдів поясом. У цій зоні обертаються бл. 98 % відомих астероїдів. Перший астероїд (Церера; відповідно до рішення Міжнародного астрономічного союзу, з 2006 вважається карликовою планетою, а не А., хоча в назві зберігається порядковий номер 1, присвоєний як астероїду) відкрито 1801 в обсерваторії м. Палермо (тепер Італія). Упродовж наступних років було відкрито ще кілька великих астероїідів: Палладу (1802), Юнону (1804) і Весту (1807).

Веста є найбільшим астероїдом у Сонячній системі, її маса дорівнює 2,59076 ⋅ 1020 кг і складає 9 % від загальної маси всіх астероїдів у поясі астероїдів. Від 1851 (після відкриття астероїду 15 Евномія) до назв астероїдів додаються порядкові номери відповідно до часу їхнього відкриття (назву Церери було змінено на «1 Церера» тощо).

Станом на червень 2020 МАС надав номери 546 077 астероїдам. Значна частина нововідкритих астероїдів (залежно від року бл. 1/3 відомих) очікує на присвоєння порядкового номера, для їхнього позначення використовують тимчасові літерно-цифрові коди, у яких зашифрофано дату відкриття.

1804 відкривач астероїдів Паллада і Веста Г. В. М. Ольберс (1758–1840; Німеччина) висунув гіпотезу щодо утворення астероїдів унаслідок розпадання планети, яка колись існувала. За гіпотезою О. Шмідта, висунутою в 1940-х, Юпітер сформувався раніше, ніж тіла в зоні поясу астероїдів, і перешкодив їм об’єднатися в планету.

За складом астероїди поділяють на кам’яні, металічно-кам’яні й металічні. Більшість астероїдів мають неправильну форму, оскільки їхньої гравітації недостатньо для формування кулеподібної форми. Точне вимірювання діаметру (мікрометричне, інтерферометричне, під час покривання зір) станом на сьогодні технічно можливе лише для найбільших астероїдів. Розміри більшості астероїдів оцінюють за їхнім блиском (абсолютною зоряною величиною) і альбедо. Точність такого вимірювання суттєво залежить від складу конкретного астероїда. Частина астероїдів, перигелій орбіти яких становить менше ніж 1,3 а. о., можуть зближуватися з Землею, існує потенційна небезпека зіткнення Землі з деякими з них.

Література

Bond P. Exploring the Solar System. 2nd ed. Hoboken : Wiley-Blackwell, 2020. 552 p.

Автор ВУЕ

М. О. Вакуленко

Покликання на цю статтю: Вакуленко М. О. Астероїди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астероїди (дата звернення: 6.05.2024).

Відео

Астероїди. Космічні камені [Royal Museums Greenwich]