Астрагал (Astragalus)
_(Astragalus_cornutus).jpg)
Астрага́л (Astragalus) — рід судинних рослин родини бобових.
Зміст
Таксономія і характеристика
Поліморфний рід, включає близько 2500‒3000 видів рослин і є одним із найбільших родів світової флори. У флорі України представлений 54 видами. Трав’яні одно- та багаторічні рослини, рідше напівкущі чи кущі, інколи колючі. Рослини астрагалів переважно опушені простими волосками, прикріпленими одним кінцем, або двокінцевими волосками, прикріпленими збоку (не завжди в середині), зрідка голі. Стебла розвинуті або сильно вкорочені (рослина здається безстебловою). Листки непарно-перистоскладні, рідше — парно-перистоскладні, від ланцетно-довгастих до овальних; є безрозеткові, напіврозеткові та розеткові види; прилистки вільні або зрослі між собою чи з черешком. Квітки зигоморфні, рідше актиноморфні; двостатеві, з подвійною оцвітиною; зібрані у суцвіття китиці різної форми: колосоподібні, головчасті, зонтикоподібні; на пазушних квітконосах або сидячі у пазухах листків, рідше поодинокі. Чашечка дзвоникоподібна чи трубчаста. Віночок від пурпурового до білого; вітрило пряме, голе, рідше опушене; крила коротші вітрила чи однакові, з продовгуватою пластинкою та з вушком при основі; човник коротший за крила або дорівнює їм, рідше довший, майже прямий, зверху тупий. Усередині човника знаходяться андроцей та гінецей. Андроцей двобратній. Зав’язь сидяча чи на ніжці, гола чи опушена, з багаточисельними зачатками насінними. Стовпчик ниткоподібний, прямий або зігнутий під тупим чи майже під прямим кутом, голий; приймочка верхівкова, маленька. Плід — біб з перетинчастим оплоднем, на ніжці або сидячий, різної форми (від лінійної до майже кулеподібної), голий або опушений, розкривається двома стулками, двогніздий. Насіння ниркоподібне. Розмноження — вегетативне і насіннєве. Квітує травень‒липень, плодоносить починаючи з липня.
Географічне поширення та екологія
Астрагали зустрічаються в різних регіонах світу, поширені у помірних, помірно-теплих та субтропічних, рідше — у холодних областях північної півкулі, а також у гірських районах Південної Америки та Південно-східної Африки. Найбільше видове різноманіття астрагалів зосереджене в гірських районах Середньої Азії, однак за межами цієї території — значно зменшується. Різноманітність астрагалів на рівнинах значно бідніша у порівнянні з гірськими районами. У степовій і лісостеповій зонах кількість видів різко знижується, лісам віддає перевагу найменша кількість астрагалів. Представники роду беруть участь у різних типах рослинних угруповань і трапляються на луках, лісових галявинах, узліссях, у борах та лучних степах, вапнякових схилах, узбіччях доріг у населених пунктах.
Значення
За господарським значенням види роду поділяться на кормові (сінокісні та пасовищні), фітомеліоративні (ґрунтопокривні і піскозакріплювальні), медоносні, лікарські, декоративні.
Кормова цінність астрагалів обумовлена властивістю деяких видів накопичувати Селен — важливий мікроелемент для повноцінної життєдіяльності тварин, зокрема великої рогатої худоби. Дефіцит цього елемента зумовлює розвиток білом’язової хвороби молодняку, а також сприяє дистрофії печінки у тварин. Вважається, що рослини роду не поступаються за своїми поживними цінностям традиційним бобовим і злаковим культурам.
До Державної Фармакопеї України (2014) як офіційний вид уключений астрагал монгольський. Лікарські фітозасоби на основі астрагалів використовуються для покращення гомеостатичних показників організму (лікування та профілактика серцево-судинних хвороб, захворювань шлунково-кишкового тракту тощо). Особливих протипоказань астрагал не має, але його не рекомендується приймати у великих кількостях людям із гіпотонією, алергічними реакціями.
Широкого застосування набули екстракти трави астрагалу в косметології, зокрема в зубних пастах, як компонент із захисними і протизапальними властивостями, корисними для слизової оболонки ротової порожнини. Використовується в денних кремах і сонцезахисних засобах, підвищує стійкість шкіри до впливу ультрафіолетового випромінювання, запобігає утворенню пігментних плям, сприяє підтриманню водного балансу, захищає від сухості і лущення.
Охорона
З усіх поширених на території України видів роду 18 (41 %) занесені до Червоної книги України: Astragalus arenarius, A. borysthenicus, A. cretophilus, A. dasyanthus, A. exscapus, A. glaucus, A. henningii, A. krajinae, A. monspessulanus, A. odessanus, A. ponticus, A. reduncus, A. sareptanus, A. setosulus, A. similis, A. tanaіticus, A. testiculatus, A. zingeri. Три види уключені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи: Astragalus arenarius, A. setosulus, A. tanaіticus; 5 видів — Європейського Червоного списку: A. arenarius, A. cicer, A. glycyphyllos, A. setosulus, A. tanaticus; 2 види — до додатків Бернської конвенції (A. setosulus, A. tanaticus). Ще 1 вид — A. calycinus тепер офіційно не охороняється, оскільки виявлений в Україні нещодавно, але за критеріями може бути уключеним до нового видання Червоної книги України. Висока частка раритетних видів роду астрагал у природній флорі України пояснюється тим, що місцезростання більшості з них приурочені до степових екосистем, які перебувають під загрозою зникнення.
Додатково
Слово «астрагал» походить від грецького (латинізованого) «astragalos» — «хребець, «гральна кістка», вид іграшки виготовленої з овечої таранної кістки суглоба задньої кінцівки, що нагадує за формою насіння, вперше назва згадується у Ж. П. де Турнефора. Назва «astragalus» зустрічається ще й у Діоскорида, проте як загальна для найменування бобової рослини. Першим ботаніком який зацікавився даним родом, а саме трагакантовими астрагалами, був Теофраст (Феофраст). Історія наукового вивчення роду Astragalus починається 1753 і 1762, з часу опису цього таксона К. Ліннеєм.
Література
- Васильева Л. И. Род Астрагал — Astragalus L. // Флора европейской части СССР : в 11 т. Ленинград : Наука, 1987. Т. 6. С. 47–76.
- Перегрим Ю. С. Інтродукція рідкісних і зникаючих видів роду Аstragalus L. (Fabaceae) природної флори України: успіхи та перспективи // Біологічні системи. 2014. Т. 6. Вип. 1. С. 64‒71.
- Волошин О. І., Бачук-Понич Н. В., Кардаш Г. Я. Рослини роду астрагал та їх застосування у клінічній і народній медицині (Огляд літератури) // Фітотерапія. Часопис. 2016. № 2. С. 7‒10.
- Кучеревський В. В., Сіренко Т. В., Баранець М. О. та ін. Поширення, ценотична приуроченість, екологічні та мофолого-біологічні особливості Astragalus ponticus Pall. // Чорноморський ботанічний журнал. 2016. Т. 12. № 2. С. 132–140.
- Бондарчук О. П., Рахметов Д. Б. Продуктивність рослин видів роду Astragalus L. в умовах інтродукції в Правобережному Лісостепу України // Інтродукція рослин. 2017. № 4. С. 11–18.
- Лисюк Р. М., Ковальська Н. П. Морфолого-анатомічне дослідження трави астрагалу солодколистого (Astragalus glycyphyllos L.) // Фітохімічні дослідження. 2019. № 1. С. 49–57.
- Shahrajabian M., Sun W., Cheng Q. A Review of Astragalus Species as Foodstuffs, Dietary Supplements, a Traditional Chinese Medicine and a Part of Modern Pharmaceutical Science // Applied Ecology and Environmental Research. 2019. № 17 (6). P. 13371–13382.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Двірна Т. С. Астрагал (Astragalus) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрагал (Astragalus) (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
