Астрономічний пункт
Астрономі́чний пункт, астропункт — точка на поверхні Землі, для якої за допомогою астрономічних спостережень визначено географічні координати: широту, довготу, а також азимут напряму на геодезичний знак. Планові координати геодезичного знаку визначено методами тріангуляції. У геодезії та картографії астрономічний пункт називають тригонометричним пунктом.
Астрономічні пункти, довготу яких визначено з підвищеною точністю, називаються основними або початковими пунктами. Основні астрономічні пункти потрібні для визначення особистих інструментальних різниць спостерігачів під час здійснення прецизійних вимірювань.
Часто у картографії астрономічний пункт поєднують з геодезичним пунктом, оскільки геодезичні пункти слугують для формування геодезичної мережі, початковою точкою якої є один з астрономічних пунктів. Окремим символом такі поєднані пункти на топографічних картах не позначаються.
Різновидом астрономічних пунктів є Лапласа пункт. Чіткого визначення Лапласа пункту наразі не існує. За однією дефініцією, Лапласа пункт – такий астрономічний пункт, дані про широту, довготу та азимут на геодезичний знак якого ґрунтуються як на астрономічних спостереженнях, так і на одному з геодезичних методів (тріангуляції, трилатерації, полігонометрії). Ці геодезичні методи відносять до обраної системи координат, репером якої слугує референц-еліпсоїд. За іншою дефініцією, Лапласа пунктом називають такий геодезичний пункт, для якого на основі астрономічних спостережень визначено принаймні довготу (широту) та азимут на геодезичний знак.
У будь-яких рядах тріангуляції 1-го класу та основних рядах тріангуляції 2-го класу — так званих тріангуляційних сітках — астрономічні пункти (зокрема Лапласа пункти) знаходяться на кінцях вихідних базисних сторін сітки. Для більшої точності визначення координат точки земної поверхні вздовж ряду тріангуляції через кожні 70–100 км розташовують додаткові астрономічні пункти. У мережах тріангуляції, трилатерації та полігонометрії 2-го і 3-го класів можливі додаткові розміщення Лапласа пунктів.
Література
- Шишкин В. Н. Руководство по постройке геодезических знаков. 4-е изд., испр. и доп. Москва : Недра, 1965. 312 с.
- Полевцев В. В., Завражин П. М. Постройка геодезических знаков. Москва : Недра, 1980. 264 с.
- Яковлев Н. В. Высшая геодезия. Москва : Недра, 1989. 445 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Александров В. Н., Базина М. А., Журкин И. Г. и др. Справочник стандартных и употребляемых (распространённых терминов по геодезии, картографии, топографии, геоинформационным системам, пространственным данным. Москва : Братишка, 2008. 735 с.
- Поклад Г. Г., Гриднев С. П., Попов Б. А. Инженерная геодезия. Москва : Директ-Медиа, 2020. 498 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Астрономічний пункт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрономічний пункт (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
