Астрюк, Александр
Астрю́к, Алекса́ндр (фр. Astruc, Alexandre; 13.07.1923, м. Париж, Франція — 19.05.2016, м. Париж, Франція) — кінорежисер, письменник, теоретик кіно.
|
Астрюк, Александр (Astruc Alexandre) | |
|---|---|
| Народження | 13.07.1923 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 19.05.2016 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | кінорежисер, письменник, теоретик кіно |
Життєпис
Астрюк народився у родині журналіста. Навчався у ліцеї Генріха ІV (м. Париж). Захоплювався математикою. Вивчав літературу в Паризькому університеті, по закінченні отримав ступінь ліценціата літератури.
У 1945 у паризькому видавництві «Галлімар» вийшов його перший роман «Канікули» («Les Vacances»). Відтоді займався журналістикою, публікував критичні статті у періодичних виданнях.
Працював асистентом у кінорежисера М. Аллегре (1900–1973; Франція). У 1949 був одним з організаторів Фестивалю проклятих фільмів у Біарріці. Працював хронікером на Радіо Люксембург (1969–1972), кінокритиком у журналах «Парі-матч» (1970–1972) і «Фігаро-діманш» (з 1977).
Творчість
Насамперед відомий як теоретик кіно, праці якого передували виникненню «Нової хвилі» у французькому кіно. Вважав, що кінорежисер — це людина, яка розповідає історію за допомогою образів, так само, як автор романів робить це за допомогою слів. 30.03.1948 опублікував у журналі «Французький екран» теоретичну статтю «Народження нового авангарду: камера-перо», в якій передбачав подальший етап розвитку кінематографа, стверджуючи, що незабаром кіно стане за формою близьким до роману або щоденника.
Передбачав широке застосування переносних рухомих кінокамер, які дозволяють режисеру працювати так, як працює наодинці письменник. У статті «Що таке мізансцена» (1950) писав: «Відмінність кіно від усього іншого (включно з романом) — насамперед, у неможливості казати неправду, а також у цілковитій впевненості… що на екрані згодом усе вирішиться». Ідеї Астрюка використали режисери «нової хвилі», деякі з них актуальні й до сьогодні.
Режисер фільмів: короткометражні — «Туди і назад» (1948), «Улліс» (1949), «Еваріст Галуа» (1965; премія Каннського кінофестивалю); повнометражні — «Багрова завіса» (за новелою Ж. А. Барбе д’Оревільї; 1952, премія Л. Деллюка), «Погані зустрічі» (за романом С. Сен-Лоран; 1955), «Життя» (за романом Г. де Мопассана; 1958), «Виховання почуттів» (за романом Г. Флобера; 1962), «Тривалий марш» (1966), «Полум’я над Адріатикою» (1968), «Сартр про себе» (документальний, 1976, у співавторстві); телефільми — «Криниця і маятник» (1964), «Овальний портрет» (1969), «Вкрадений лист» (1973), «Падіння дому Ашерів» (1984), усі чотири — за оповіданнями Е. По; «Камера-перо» (1967), «Людовик ХІ, або Народження короля» (1977), «Людовик ХІ, або Центральна влада» (1978), «Арсен Люпен грає і програє» (1984), «Дочка Єви» (за романом О. де Бальзака; 1989) та ін.
Автор сценаріїв до фільмів: «Жан з Місяця» (1948), «Шаноблива повія» (1952), «Віконт де Бражелон» (1954).
Автор романів: «Попелисте небо» («Ciel de cendres»; 1975), «Жовтий змій» («Le Serpent jaune»; 1977), «Коли злітає сова» («Quand la chouette s’envole»; 1979), «Роман Декарта» («Le Roman de Descartes»; 1989), «Інший схил пагорба» («L’Autre Versant de la colline»; 1993), «Майбутнє сторіччя» («Le Siècle à venir»; 1998), «Франція в серці» («La France au cœur»; 1999), «Таємниці панни Фештембаум» («Les Secrets de Mademoiselle Fechtenbaum»; 2008) та ін.; книжок «Від пера до камери і від камери до пера» («Du stylo à la caméra et de la caméra au stylo»; 1992), «Задоволення у всьому» («Le Plaisir en toutes choses»; 2015).
Нагороди
Фільми Астрюка були відзначені нагородами Каннського (1952), Едінбурзького (1953), Венеційського (1955) міжнародних кінофестивалів.
Нагороджений орденом Почесного легіону, орденом Літератури і мистецтв; премією Р. Нім’є (1976), премією Французької академії ім. Л. Берто (1989), премією О. де Бальзака (1993). Премія Р. Клера за усю кінематографічну творчість (1994).
Цитати
«Кіно просто стає засобом вираження, так само, як усі інші види мистецтва до нього.[…] Воно потроху стає мовою, тобто формою, в якій та за допомогою якої митець може висловити свою думку, хай якою абстрактною вона була б, або передати свої нав’язливі ідеї, так само, як він робить це сьогодні у нарисі чи романі» «Le cinéma est en train tout simpliment de devenir un moyen d’expression, ce qu’ont été touts les autres arts avant lui. […] Il devient peu à peu un langage, c’est-à-dire une forme dans laquelle et par laquelle un artiste peut exprimer sa pensée, aussi abstraite soit-elle, ou traduire ses obsessions exactement comme il en est aujourd’hui de l’essai ou du roman »
(А. Астрюк «Народження нового авангарду: камера-перо». Цит. за кн.: Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris : Bordas, 1990. Р. 141).
«У глибині душі митець, який відповідає мені, це Клод Моне, він жадає нового, але поважає старих майстрів: революціонер у рединготі!»
«Au fond, l’artiste qui me correspond, c’est Claude Monet, il veut du neuf, mais il respecte les maîtres anciens : un révolutionnaire en redingote » ![З інтерв’ю А. Астрюка журналу «Козе Магазін» («Causeur Magazine»), 2011. Цит. за електронним джерелом: Le cinéaste et écrivain Alexandre Astruc est mort // Le Point. 2016. URL: http://www.lepoint.fr/cinema/le-cineaste-alexandre-astruc-est-mort-19-05-2016-2040469_35.php#site ]
Твори
- Naissance d’une nouvelle avant-garde: la camera-stylo // L’Ecran français. 1948. № 144.
- Que’est-ce que la mise en scène // Cahiers du cinema. 1950. № 100. P. 13–16.
- Le plaisir en toutes choses. Paris : Écriture, 2015. 214 p.
Література
- Bellour R. Alexandre Astruc. Paris : Seghers, 1963. 224 p.
- Жанкола Ж.-П. Кино Франции. Пятая республика (1958–1978). Москва : Радуга, 1984. 408 p.
- Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris : Bordas, 1990. 256 p.
- Azalbert N. Alexandre Astruc et les impressionnistes // Cahiers du cinema. 2015. № 712. P. 58.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Астрюк, Александр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрюк, Александр (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
