Асцидії

Зображення різних представників асцидій з атласу Ернста Геккеля, 1904

Асци́дії (Ascidiacea) — клас морських тварин підтипу покривників типу хордових. Таксон ключає, за різними даними, 3 ряди, що об’єднують близько 2000 видів. Поширені в усіх морях і океанах земної кулі.

Тіло мішкоподібне, не має чіткої симетрії, вкрите різнобарвною товстою, щільною оболонкою — тунікою. Утворена кутикулою, яка складається з характерного для покривників різновиду целюлози — туніцину. Під тунікою міститься одношарова епітеліальна оболонка й поздовжні та поперечні м’язи, що разом утворюють шкірно-м’язовий мішок.

Асцидії мають два отвори — на передньому кінці (ротовий сифон) і збоку (клоакальний сифон). Хоча тіло асцидій несиметричне, клоакальний сифон міститься на спинному боці, протилежний бік вважається черевним. Кровоносна система незамкнена, для неї характерний маятниковий рух: серце регулярно змінює напрямок плину крові по судинах. Більшість клітин крові асцидій — ванадоцити, що містять Ванадій, зв’язаний з білком ванадохромом, який, ймовірно, слугує для транспортування кисню.

Зяброві щілини, що пронизують глотку, відкриваються в атріальну (навколозяброву) порожнину.

Травна система: рот, до якого веде отвір ротового сифону; глотка, стравохід, шлунок, кишка, анальний отвір, що відкривається в атріальну порожнину (звідти неперетравлені рештки виводяться назовні через клоакальний сифон). На личинковій стадії в асцидій є зачаток мозку, у дорослої тварини він зникає, залишається тільки нервовий ганглій.

Дорослі асцидії ведуть сидячий спосіб життя. Живляться дрібними організмами, фільтруючи їх крізь тіло. Є поодинокі форми (заввишки до 50 см) і колоніальні (розмір колонії — до 4 м). Асцидії — гермафродити, розмножуються статево і нестатево — брунькуванням та ін. Здатні до самозапліднення.

Вільноплаваюча личинка має хорду, спинний нервовий стовбур, органи чуття. Будова личинок асцидій вказує на належність цих тварин до типу хордових. Існує припущення, що личинки древніх асцидій та інших покривників є предками примітивних хордових, а згодом — і хребетних тварин.

Деякі види асцидій у відповідь на дотик випускають потужний струмінь води з усіх отворів. Через цю здатність їх ще називають «морськими шприцами».

Багато видів асцидій люди використовують у харчуванні як морські делікатеси.

Література

  1. Мецлер Д. Биохимия. Химические реакции в живой клетке : в 3 т. / Пер. с англ. А. Е. Браунштейна, Е. С. Северина. Москва : Мир, 1980.
  2. Малахов В. В. Происхождение хордовых животных // Соросовский образовательный журнал. 1996. № 7. С. 2–9.
  3. Петров К. М. Биогеография океана. Санкт-Петербург : Alma Mater ; Академический Проект, 2008. 328 с.
  4. Царик Й. В., Хамар І. С., Дикий І. В. та ін. Зоологія хордових. 2-ге. вид. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2018. 354 с.

Автор ВУЕ

Я. О. Межжеріна


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Межжеріна Я. О. Асцидії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асцидії (дата звернення: 10.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.09.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶