Атавальпа
Атава́льпа, Атауальпа (ісп. Atahualpa, Atahuallpa, Atabalipa; кечуа Atawallpa, Atauwallpa; бл. 1500, м. Куско, тепер Перу або м. Кіто, тепер Еквадор — 26.06.1533, м. Кахамарка, тепер Перу) — державний діяч, сапай-інка (правитель інків імперії) у 1532–1533.
Життєпис і діяльність
Один із синів імператора Вайна Капака. Матір’ю Атавальпи, відповідно до різних джерел, була Тупак Палья (походила з народу каранкі або отавало), Пакча Дучісела (принцеса народу пуруа з області Кіто), Токто Кока (з угруповання Атун Алью в м. Куско). Проблему точного написання імені Атавальпи і, відповідно, перекладу остаточно не розв’язано. Батько призначив його опікуном полководця Руміньяві (Ороміньяві) та окреслив кордони земель, які згодом належатимуть Атавальпі.
Здійснив кілька завойовницьких походів на користь імперії разом з ін. полководцями. Після смерті Вайна Капака владу успадкував Васкар, який правив до 1530. Атавальпа розпочав проти нього похід. Між їх військами відбулося близько 13 великих битв. Вирішальний бій стався 1532, після цього Васкара взяли в полон і Атавальпа став сапай-інкою.
Того ж року після появи іспанців на півночі Перу Атавальпа надіслав до них своїх агентів і послів із вимогою припинити грабувати місцеве населення. Конкістадори на чолі з Ф. Пісарро прибули до м. Кахамарки 15.11.1532 та відправили кілька посольств до Атавальпи. Наступного дня Атавальпа з військом (бл. 3–4 тис. осіб) вирушив до центральної площі, де потрапив у підготовану засідку з артилерією і стрілками. Перебуваючи в полоні, Атавальпа наказав убити Васкара та знищити пов’язані з ним родини в м. Куско. За своє звільнення запропонував викуп (т. з. викуп Атавальпи) — одну кімнату, наповнену золотом, дві кімнати, наповнені сріблом. Угоду було нотаріально посвідчено, для збирання викупу до місця ув’язнення Атавальпи надходив храмовий посуд і облицювальні пластини з усієї імперії. Проте потім Ф. Пісарро звинуватив його в язичництві, полігамії, інцесті, убивстві Васкара, зраді. Врешті Атавальпа був засуджений до страти через спалення на вогнищі. Невдовзі прийняв християнство, через що було обрано інший спосіб страти — удушення.
Після смерті Атавальпи в різних регіонах почалися збройні виступи проти центральної влади.
Джерела
- Colección de documentos inéditos relativos al descubrimiento, conquista y colonización de las posesiones españolas en América y Oceanía, sacados, en su mayor parte, del Real Archivo de Indias : en 42 vol. Madrid, 1865. Vol. 3.
- Xerex F. de. Verdadera relación de la conquista del Perú, por Francisco de Xeres, uno de los primeros conquistadores. Madrid, 1891.
- De las antiguas gentes del Perú: por el padre fray Bartolomé de las Casas. Madrid, 1892.
- Пачакути Йамки Салькамайва Х. де С. К. Доклад о древностях этого королевства Перу. Киев, 2013.
- Талах В. Н., Куприенко С. А. Америка первоначальная. Источники по истории майя, науа (астеков) и инков. Киев, 2013.
Література
- Guillén Guillén E. El testimonio inca de la conquista del Perú // Bulletin de l’Institut français d’études andines. 1978. Vol. 7. № 3–4. #Estrada A. R. Purumllacta: Un centro administrativo incaico en Chachapoyas // Revista del Instituto de Investigaciones Histórico Sociales. Investigaciones Sociales. 2004. Vol. 8. № 13.
- Gargia C., Carvajal G. de, Fritz S. Die Eroberung von Peru: Pizarro und andere Conquistadoren, 1526–1712. 2 aufl. Wiesbaden, 2018.
- Urbina A., Chillet N. Atahualpa: le dernier empereur inca. Paris, 2019.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Купрієнко С. А. Атавальпа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атавальпа (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
