Атаманець, Іван
Атамане́ць, Іва́н (англ. Ivan Atamanec; 07.07.1886, с. Нижчі Луб’янки, тепер Збаразького р-ну Тернопільської обл. — 13.12.1985, м. Віннебаго, штат Вісконсин, США, за ін. даними — м. Гемтремк, шт. Мічиґан, США) — диригент, режисер, композитор, культурний і громадський діяч.
|
Атаманець, Іван | |
|---|---|
| Народження | 07.07.1886 |
| Місце народження | Нижчі Луб’янки, Україна |
| Смерть | 13.12.1985 |
| Місце смерті | Віннебаго, США |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис і діяльність
1903 закінчив трирічний дяко-вчительський інститут у м. Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ).
Від 1913 — в еміграції у м. Детройті (штат Мічиган, США), де продовжив музичне навчання.
У 1926–1960 — засновник і керівник Українського національного хору «Думка» (мішаного складу) в м. Детройті. Хор успішно концертував містами США і Канади (до 1953), виступав у радіопрограмах із симфонічним оркестром Детройта, брав участь у постановках опер «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Катерина» М. Аркаса, п’єc «Ой не ходи, Грицю», «Сорочинська ярмарка» М. Старицького (постановник — Дмитро Атаманець, брат Івана). У репертуарі «Думки» були «Отче наш» М. Вербицького, «Свят і єдин свят», «Яко за царя» Д. Бортнянського, «На вулиці скрипка грає» в обробці О. Кошиця, «Барвінок» Г. Давидовського. До 1960 хор «Думка» утримував чільні позиції серед виконавців і пропагандистів української пісні в США. Неодноразово здобував перемоги на конкурсах хорів Північної Америки.
Атаманець — автор багатьох аранжувань українських народних пісень; відводив пісні виняткову роль у пропаганді національного мистецтва. Був високо поцінований О. Кошицем, який називав Івана своїм наступником.
Почесний голова комітету Українських студій в Іллінойському університеті (США).
Додатково
Брат І. Атаманця — Дмитро Атаманець (Dmytro Atamanec, 1882–1976, Україна — США) — диригент, режисер, церковно-освітній діяч. Організував у м. Детройті співочо-драматичне товариство ім. І. Котляревського, а при ньому — мішаний хор, з яким ставив українські оперети. В 1921–1943 керував мішаним хором і школою українознавства в м. Чикаго, при якій заснував учнівський хор ім. М. Лисенка, мандоліновий і духовий оркестри. Від 1924 — постановник опери українських композиторів, де виконував головні тенорові партії.
Література
- Рудницький А. Українська музика. Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1963. С. 313.
- Медведик П. Діячі української музичної культури: Матеріали до біо-бібліографічного словника // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. 1996. Т. 226. С. 467–468.
- Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.
- Житкевич А. Брати Атаманц // Міст online. 2013. RL: http://meest-online.com/culture/braty-atamantsi/
- Житкевич А. С. Брати Атаманці. Атаманець Дмитро (1882–1976). Атаманець Іван (1996 [тобто 1896]–1985) // Розсіяні світами. Нариси з життя та творчої діяльності відомих українських діячів музичного мистецтва на заокеанських берегах Америки : в 2 т. Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. Т. 2. С. 9–12.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Карась Г. В. Атаманець, Іван // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атаманець, Іван (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
