Ателлана
Ателла́на (від лат. fabula atellana — фарси з Ателли) ― давньоримська фольклорна драма з постійними масками.
Назва походить від м. Ателли (Кампанія) біля Неаполя. Виникла під впливом давньогрецької комедії; мала буфонадно-розважальний характер.
Ателлану ставили після трагедії, щоб зняти у глядачів стрес і розвеселити їх. Акторів називали етруським словом гістріони (можливо саме з культурою етрусків пов’язані джерела долітературної драми). Під час вистави актори виступали в масках і розмовляли місцевомим діалектом.
В ателлані було чотири постійних маски: блазень й ловелас Макк (Maccus); дурень-чванько Буккон (Bucco ― «щока»); старий дурень Папп (Pappus); горбатий псевдовчений, пройдисвіт Доссенн (Dossennus, від dorsum ― «горб»). Акторами були не професіонали, а любителі. Вони актуалізували зміст п’єси, висміюючи окремих осіб, гостро критикували державні порядки (за що зазнавали жорстоких переслідувань).
Мова вистав була сповнена вульгаризмами, відверто сороміцькими словами. Історик Лівій свідчить, що в долітературній драмі обов’язковими були співи й танці під звуки флейт.
Спочатку ателлана мала виразно імпровізаційний характер, лише в 1 ст. до н. е. поети Помпоній і Невій спробували канонізувати її як літературний жанр (збереглися невеликі уривки їхніх творів).
Наприкінці 1 ст. до н. е. ателлану витісняють міми, але як розважальна народна вистава все ж була популярною й у добу імперії.
В епоху Відродження традиції ателлани розвинулися передусім в італійській комедії дель арте, передовсім це основні її маски (Панталоне і Дотторе, Пульчінелла і Брігелла).
Типологічно спорідненими з образами-масками давньоримської драми є національні фольклорні образи: німецький Ганс Вурст, чеський Кашпарек, російський Петрушка, а також деякі образи-маски українського вертепу. Жодної ателлани не збереглося.
Література
- Варнеке Б. В. Античний театр. Харків; Київ : Держ. вид-во України, 1929. С. 135‒136.
- Головня В. В. История античного театра. Москва, 1972. С. 354‒355.
- Ателлана // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / Керівник проекту А. Волков. Чернівці : Золоті литаври, 2001. С. 48‒49.
- Патріс Паві: Словник театру. Львів, 2006. С. 52.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зварич В. З. Ателлана // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ателлана (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
