Атлантична рада США
Атланти́чна ра́да США (англ. Atlantic Council) ― неурядова безпартійна організація ліберального спрямування зі штаб-квартирою у м. Вашингтоні, один із провідних американських аналітичних центрів у сфері міжнародної політики.
Зміст
Історична довідка
Заснована 1961 за ініціативи колишніх державних секретарів США Д. Ачесона і К. Гертера (1959–1961; Франція ― США) з метою підтримки НАТО як інституції, що забезпечує колективну безпеку і мир, та сприяє розвитку американсько-європейського співробітництва. Гасло Атлантичної ради відображає її місію: «Працювати разом, щоб забезпечити майбутнє. Відновлення Атлантичної спільноти для протидії глобальним викликам».
Характеристика
Атлантична рада дотримується інтелектуально незалежної політики. Вона здійснює наукову експертизу і генерує ідеї, стимулює дебати з політичних проблем, що постають перед Атлантичною спільнотою, сприяє її конструктивному лідерству в міжнародних справах, здійснює розвиток мереж комунікацій між елітами Європи й Америки.
Рада здійснює адміністрування програм та ініціатив, дотичних міжнародної безпеки і глобального економічного розвитку. 2018 таких програм було 13: Центр резильєнтності, Центр Африки, Центр Латинської Америки, Центр Євразії, Центр Близького Сходу, Центр Південної Азії, Центр глобальної енергії, Ініціатива «Майбутнє Європи», Глобальний бізнес і економіка, Програма лідерства нового тисячоліття, Центр стратегії і безпеки Скоукрофта, Турецький офіс, Дослідницька лабораторія цифрової криміналістики. Ініціативи в межах цих програм фокусуються на окремих напрямках: майбутнє Європи, її зростання; Україна в європейській ініціативі; енергетичне майбутнє Євразії; розвиток Афганістану; нові лідери Пакистану; майбутнє Ірану, іракська ініціатива; перебудова Сирії; регіон, ідентичність і права людини на Близькому Сході; ініціатива економічних санкцій; трансатлантичні фінанси та ін. З окремих напрямків створені тимчасові оперативні групи (наприклад, Стратегія на Близькому Сході).
Структура
Першим головою Атлантичної ради був К. Гертер; згодом її очолювали впливові дипломати, політики, військові. Серед них: генерал Б. Скоукрофт (1925, США; 1998–1999 і 2013–2014); генерал Дж. Л. Джонс (нар. 1943; США; 2007–2009), сенатор Ч. Хейгел (нар. 1946; США; 2009–2013), губернатор Дж. М. Хантсман-молодший (нар. 1960; США; 2014–2017). З 2007 президентом і виконавчим директором Атлантичної ради є Ф. Кемп (нар. 1954, США), журналіст «Уолл стріт джорнел» («Wall Street Journal»).
У 2020-х до Атлантичної ради входять понад 100 експертів, які працюють у м. Вашингтоні й усьому світі. Крім атлантичних відносин, їхня експертиза охоплює критично важливі теми з різних регіонів світу, які формують глобальне міжнародне середовище. Значна частина аналітиків є позаштатними співробітниками, відомими фахівцями-практиками в різних сферах (урядовій, дипломатичній, військовій, приватного бізнесу, мас-медіа тощо). Практична діяльність забезпечує високий рівень їхньої експертизи.
Багато членів Ради перебували на провідних позиціях в уряді, Держдепартаменті, Пентагоні, на дипломатичній службі. Так, Б. Скоукрофт був радником з національної безпеки президентів США Дж. Форда (1975–1977) і Дж. Буша (1989–1992), Дж. Л. Джонс ― Б. Обами (2009–2010). В адміністраціях останнього працювали також інші члени Ради: С. Райз (нар. 1964; США) ― послом США в ООН, Р. Холбрук (1941–2010; США) ― спеціальним представником у справах Афганістану і Пакистану, генерал Е. Шинсекі (нар. 1942; США) ― секретарем у справах ветеранів, Е.-М. Слотер (нар. 1958; США) ― директором із політичного планування в Державному департаменті. Ч. Хейгел був секретарем оборони США (2013–2015). Дж. М. Хантсман-молодший у різні роки був губернатором штату Юта, послом США в Сінгапурі та Китаї. У жовтні 2017 Д. Трамп призначив його послом у Росію. У 2017 експерт Ради Т. Боссерт (нар. 1975; США) був призначений радником з внутрішньої безпеки в адміністрації Д. Трампа.
Центр Євразії очолює Дж. Е. Гербст (1952; США), п’ятий Надзвичайний і повноважний посол США в Україні. Серед експертів цього Центру ― Н. Яресько (нар. 1965, США; міністр фінансів України 2014–2016), М. Карпентер (нар. 1947, США; працював на різних посадах у Департаменті оборони і Держдепартаменті), впливові політологи А. Аслунд (нар. 1952; Швеція) та А. Коен (нар. 1959, Крим, тепер Україна), журналістка І. Челупа.
Діяльність
Експерти Ради готують різні види публікацій із досліджуваних проблем (монографії, статті, доповіді, аналітичні записки), виступають з коментарями у мас-медіа, організовують конференції та публічні заходи для обговорення актуальних проблем міжнародної політики, ведуть блоги з найважливіших тем (торгівля, енергетика, НАТО, майбутнє ЄС тощо). Свідченням високого рівня експертизи співробітників Ради є їх залучення до слухань Конгресу щодо різних аспектів міжнародної політики.
Крім дослідницької і експертної діяльності, Атлантична рада є важливим неформальним майданчиком для зустрічей міжнародних політичних, інтелектуальних і бізнес-лідерів, зокрема і керівників держав. Щорічно Рада проводить масштабні міжнародні форуми: Глобальний енергетичний форум в м. Абу-Дабі (ОАЕ), Глобальний форум у м. Вроцлаві та Стамбульський економічний саміт. Вона також організовує зустрічі з керівниками держав, урядів, провідних міжнародних організацій, військовими лідерами з обох сторін Атлантики. Серед запрошених керівників держав були президент Грузії М. Саакашвілі (24.09.2008) і прем’єр-міністр України А. Яценюк (12.03.2014).
Щорічно Атлантична рада вручає нагороди в номінаціях «Видатні лідери», «Глобальний громадянин», «Відзнака свободи». Церемонії вручення відбуваються у м. Нью-Йорку за участю міжнародної аудиторії впливових лідерів у сфері урядування, бізнесу, військових, медіа і громадянського суспільства.
2014 нагороду «Глобального громадянина» («Global Citizen Award»), що присуджується за видатний внесок у зміцнення трансатлантичних відносин, отримав Президент України П. Порошенко.
Атлантична рада сприяє вихованню молодих лідерів ― майбутніх політиків. 1979 у Раді було створено Комітет з освіти і формування наступників. 2008 на Бухарестському саміті НАТО започатковано Мережу молодих атлантистів ― спільноту молодих лідерів, які поділяють бачення тіснішого Євроатлантичного співробітництва, що ґрунтується на спільних цінностях. Ця мережа адмініструє Програму майбутніх лідерів.
Від 1980 Атлантична рада надає річні стипендії професіоналам з усього світу (урядовцям, дослідникам, лідерам у сфері бізнесу, медіа тощо) для здійснення незалежних досліджень.
Атлантична рада та Україна
Атлантична рада приділяє значну увагу подіям в Україні, особливо після того, як у вересні 2014 Президент Світового конгресу українців (СКУ) Є. Чолій (нар. 1959; Канада) і Президент Атлантичної ради Ф. Кемп підписали Меморандум про співпрацю щодо імплементації проекту «Ініціатива України в Європі». Він спрямований на підтримку міжнародною спільнотою незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України та її євроатлантичної інтеграції. З 2014 експерти Атлантичної ради збирають докази присутності військ РФ на території України. Один з блогів — «Україна Тривога» (англ. «UkraineAlert») містить аналіз ситуації в Україні та найактуальніших проблем, що стоять перед нею, від співробітників аналітичного центру й усіх, хто підтримує Україну.
Література
- Goodpaster A. Toward a Consensus on Military Service: Report of the Atlantic Council's Working Group on Military Service. New York : Pergamon Press, 1980. 344 p.
- Small M. The Atlantic Council — The Early Years. Report. Detroit : Wayne State University, 1998. 72 p. URL: https://www.nato.int/acad/fellow/96-98/small.pdf
- UkraineAlert // Atlantic Council. URL: http://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Городня Н. Д. Атлантична рада США // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атлантична рада США (дата звернення: 1.05.2024).
