Атлас української мови
«А́тлас украї́нської мо́ви» (АУМ) — збірка лінгвістичних карт, на яких відображено поширення явищ української мови на всій території її побутування. Загальномовний національний атлас, що забезпечує повне уявлення про стан і загальну діалектну (див. Діалект) диференціацію української мови на різних рівнях її структури, а також про її ареальні зв’язки із сусідніми мовами.
Історична довідка
Виданий у м. Києві у 3 томах (1984, 1988, 2001). АУМ підготував авторський колектив: І. Варченко (1921–2001), Л. Григорчук (1926–2018), Ф. Жилко, Я. Закревська (1931–1999), А. Залеський (1936–1989), Н. Марчук (1929–2002), І. Матвіяс (1925–2017), Т. Назарова (1933–1976), Н. Прилипко. Метою підготовки АУМ було з’ясування диференціації української діалектної мови, окреслення меж поширення її основних рис, вивчення характеру розвитку в сучасних говірках явищ прото-, давньо- і староукраїнської мови, виявлення діалектної основи літературної мови.
Характеристика
До завдань АУМ належить побудова за допомогою графічних засобів в обсязі, зумовленому матеріалом, синхронної ареальної проекції просторових виявів української мови у системно-структурних зв’язках її елементів з урахуванням діахронічної лінії їх розвитку. АУМ охоплює 2 359 населених пунктів, які репрезентують усі говори в межах України, окремі говірки суміжних територій (Молдови, Румунії, Словаччини, Польщі, Білорусі, Росії) та острівні переселенські говірки колишньої Югославії: у першому томі — 922 населені пункти, у другому томі — 687, у першій і другій частинах третього тому — по 375 населених пунктів. В АУМ відносно рівномірно представлено говірки таких типів: старожитні (т. 1–2) і новожитні, південні і південно-східні (т. 3, ч. 1–2). АУМ відображає стан українських говорів 1940–1970-х на всіх рівнях мовної структури.
Науково-теоретична проблематика атласу охоплює низку таких питань сучасної лінгвістики, як структура і взаємозв’язки національної мови та її говорів, сучасне діалектне членування українського ареалу, типологічні, генетичні й ареальні характеристики старожитніх і новостворених говорів української мови, міждіалектні контакти, ареальні зв’язки української мови з сусідніми мовами. Атлас виявляє нерівномірність діалектного розвитку в різних районах українського мовного ареалу, що дає змогу виділити зони архаїзмів та інновацій на різних рівнях структури мови і є важливим для реконструкції вихідних і проміжних ланок у ланцюгу розвитку мовних елементів. У комплексі з даними інших наук, зокрема історії, археології, етнографії, матеріали АУМ допомагають у розв’язанні складних питань слов’янського етногенезу, історії матеріальної і духовної культури тощо.
Зіставність матеріалу АУМ забезпечено дослідженням говірок за єдиним діалектологічним питальником — «Програмою для збирання матеріалів до діалектологічного атласу української мови» (1949). Документ містить 464 питання, більшість — з фонетики і словозміни, також — з лексики, словотвору, синтаксису, фразеології.
Робота над АУМ розпочалася з кінця 1930-х. На основі програм запису говорів, що вивчалися в українському мовознавстві, 1940 надруковано на гектографі (див. Гектографія) «Питальник для збирання діалектного матеріалу української мови», виданий для відповідного лінгвогеографічного дослідження. Упродовж 1940 цей питальник випробовувався в польових умовах, потім доповнювався і вдосконалювався.
Трохи раніше розпочалася робота над діалектологічним атласом у західних областях України. 1935 було складено «Квестіонар до лінгвістичного атласу української мови», що охоплював аспекти лексики і морфології. За цим питальником обстежено низку говірок Галичини та Волині, після чого було розпочато картографування зібраних матеріалів.
У травні 1941 у м. Києві відбулася I Республіканська діалектологічна нарада, на якій було ухвалено збирати мовний матеріал на всіх українських землях для створення загальнонаціонального лінгвістичного атласу. Друга світова війна перервала роботу над АУМ, а зібрані матеріали зникли. Роботу над виданням було відновлено 1946, коли в «Наукових записках» Інституту мови і літератури АН УРСР (т. 2) було надруковано частину «Питальника для складання діалектологічного атласу української мови». Того ж року в м. Ужгороді вийшов друком регіональний «Питальник для збирання діалектного матеріалу українських говірок Закарпаття».
Протягом 1946–1948 в м. Одесі було видано регіональні анкети під назвою «Матеріали до діалектологічного атласу українських говорів Одеської області» в 4 частинах: I — «Лексика», II — «Синтаксис», III — «Морфологія», IV — «Фонетика і наголос». За названими питальниками зібрали певну кількість матеріалу — це було підготовчим етапом у складанні АУМ.
Початок безпосередньої роботи над АУМ датується 1948 і пов’язаний із проведенням II Республіканської діалектологічної наради у м. Києві того ж року. На нараді було обговорено й схвалено «Програму для збирання матеріалів до діалектологічного атласу української мови» (автор — Б. Ларін), складену на основі попередніх програм запису українських говорів, зокрема К. Михальчука і А. Кримського та К. Михальчука і Є. Тимченка, з урахуванням досвіду складання питальника до атласу російської мови.
Після перевірки в польових умовах 1949 на III Республіканській діалектологічній нараді в м. Києві Програму було обговорено вдруге. У зміненій редакції вона вийшла друком того ж року. За цим виданням і було зібрано матеріал до АУМ. Перший том АУМ — «Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі» — охоплює територію між 28 і 35 градусами східної довготи і від межі з ареалом білоруської мови на півночі до 48 градуса північної широти на півдні, куди входять області: більша (східна) частина Вінницької, Черкаська, більша (західна) частина Полтавської, майже вся Кіровоградська, частина Дніпропетровської, невеликі ділянки на півночі Одещини та Миколаївщини і незначна частина на заході Харківщини, а також невелика українськомовна частина Гомельської області в Білорусі та Курської області в Росії.
Другий том — «Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі» — охоплює територію на захід від 28 градуса східної довготи, що включає Рівненську, Волинську, Львівську, Тернопільську, Хмельницьку, Чернівецьку, Івано-Франківську, Закарпатську області; західні частини Житомирської та Вінницької областей; місцевості з українськими говірками в Білорусі, Молдові, Польщі, Словаччині, Румунії, колишній Югославії.
Третій том атласу складається з трьох частин. У першій частині «Донеччина, Слобожанщина і суміжні землі» описана територія на схід від 35 градуса східної довготи, що включає Донецьку, Луганську області; майже всю Харківщину; східні частини Сумської, Полтавської, Дніпропетровської і Запорізької областей, а також ареали українських говірок на території півдня Курської, Бєлгородської та Воронезької областей і західної частини Ростовської області в Росії. Друга частина «Нижня Наддніпрянщина, Причорномор’я і суміжні землі» включає ареал на південь від 48 градуса північної широти до Чорного й Азовського морів, тобто більшу частину Одеської і Миколаївської, південь Кіровоградської і Дніпропетровської областей; захід Запорізької області та всю Херсонщину і Крим, а також ареали українських говірок у Молдові та Краснодарському краї в Росії. Третя частина — це комплексні (зведені) карти на основі сітки населених пунктів усіх трьох томів. У кінці кожного тому вміщено ізоглосні карти (див. Ізоглоса).
АУМ уміщує також допоміжні карти — адміністративно-політичного устрою етномовної території на різних хронологічних зрізах, діалектного поділу української мови тощо. Кожна мовна карта має легенду і коментар. В АУМ подано транскрипцію, список обстежених населених пунктів, список експлораторів, а також некартографовані матеріали, зібрані «Програмою…» (т. 3, ч. 4 ).
Значення
АУМ є віховим етапом у розвитку українського та слов’янського мовознавства; він об’єднує відомі й нові точно локалізовані і взаємопов’язані дані про українські діалекти, що становлять основу якісно нового дослідження історії української мови, її зв’язків з іншими мовами.
За роботу над атласом колектив авторів удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки (2006).
Література
- Карпенко Ю. О. Глибокі дослідження в галузі лінгвогеографії // Мовознавство. 1986. № 2. С. 72–74.
- Бромлей С. В. Атлас укр. мови, т. 1. // Вопросы языкознания. 1987. № 4. С. 139.
- Гриценко П. Ю. «Атлас української мови» // Українська мова: Енциклопедія. 3-тє вид., допов. Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 2007. 856 с.
- Марєєв Д. Атлас української мови як база вивчення динаміки говірки // Волинь — Житомирщина. 2013. № 24. С. 63–67.
- Щербина Т. В. Представлення лексики в регіональних атласах української мови// Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. 2015. № 27. С. 91–98.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ляхова О. В. Атлас української мови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атлас української мови (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
