Аугустинавичуте, Аушра
Аугустинавичю́те, А́ушра (лит. Augustinavičiūtė, Aušra; 04.04.1927, м. Запішкіс, тепер Литва — 19.08.2005, м. Вільнюс, Литва) — економіст і соціолог, засновниця соціоніки як галузі психології та соціології.
Зміст
Життєпис
Народилася у сім’ї книговидавця. 1956 закінчила Вільнюський університет, де отримала диплом економіста. Після закінчення університету працювала у Міністерстві фінансів Литовської РСР. Викладала політекономію в різних закладах освіти м. Вільнюса.
З 1968 працювала деканом факультету шлюбу та сім’ї Вільнюського педагогічного інституту.
У 1990-х викладала в Польському університеті м. Вільнюса.
1996–2005 — провідний науковий консультант Міжнародного інституту соціоніки (МІС), член редакційних колегій наукових та реферованих журналів «Соціоніка, ментологія та психологія особистості», «Менеджмент і кадри: психологія управління, соціоніка і соціологія», «Психологія і соціоніка міжособових відносин».
Наукова діяльність
Інтерес до проблем сім’ї привів її до занять соціологією, а ознайомлення з роботами К. Г. Юнга — до розробки типології характерів людей (16 типів), що стала основою нового теоретико-практичного напряму — соціоніки (яку неоднозначно сприйняли в наукових колах, особливо серед радянських науковців). На основі концепцій психічних функцій і психологічних типів К. Г. Юнга, інформаційного метаболізму А. Кемпінського (1918–1972; Україна — Польща), ідей кібернетики й біоніки створила інформаційну модель психіки («модель А»).
Ідея «соціуму в мініатюрі» дала назву новому дослідницькому напряму — «соціоніка». Визначала соціоніку як науку про соціон, соціонну структуру суспільства, про різні типи інформаційного метаболізму і різні форми відносин між ними, про структуру і функціонування моделі інформаційного метаболізму.
Від початку 1980-х вела активну наукову, науково-організаційну і просвітницьку роботу.
1986 Аугустинавичюте організувала в м. Запішкісі (Литва) першу теоретичну і практичну школу-семінар, із проведенням соціонічних експериментів і тренінгів. 1988 була головою низки всесоюзних і міжнародних конференцій і семінарів із соціоніки.
Основні праці
Перші описи соціонічної моделі психіки та інтертипних відносин виклала в праці «Теорія відносності еротичних почуттів» (1978).
1982 оприлюднила роботу «Теорія інтертипних відносин», у якій використано модель психологічних транзакцій Е. Л. Берна. У праці «Дуальна природа людини» (1983) обґрунтовано концепцію дуальної психіки людини, що зумовлює підсвідомий пошук найприємнішого, необхідного партнера для створення сім’ї, дружніх чи ділових стосунків. У «Теорії ознак Рейніна» (1985) на підставі аналізу «моделі А» представлено розгорнуті описи різних типів інформаційного метаболізму.
Ефект від застосування методів соціоніки вбачала у можливості спрогнозувати характер відносин і ступінь ділової та психологічної сумісності людей до того, як вони будуть об’єднані в колектив; формування працездатних команд, уникнення конфліктів у колективі; налагодження гармонійних сімейних відносин тощо.
Аугустинавичюте та Україна
1985 провела цикл лекцій із соціоніки в Інституті кібернетики АН УРСР (тепер Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України) і Київському державному університеті (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Її діяльність вплинула на утворення Київської школи соціоніки.
1988 у м. Полтаві відбувся Перший всесоюзний семінар-конференція «Соціоніка — цілеспрямоване формування колективів» під головуванням Ауґустинавичюте (організований Українським республіканським правлінням Науково-технічного товариства радіоелектроніки і зв’язку ім. О. С. Попова).
1991 засновано Український інститут соціоніки (УІС) у м. Києві, 1992 —реорганізовано у МІС, що виступив організатором щорічних міжнародних конференцій з соціоніки та прикладних соціонічних технологій у менеджменті, психології, педагогіці, соціології, психотерапії, філологічних науках, спорті, вихованні тощо.
Інструментарій соціоніки використовують у підборі персоналу та менеджменті.
Визнання
Диплом про відкриття галузі науки та срібна медаль Російської академії природничих наук ім. академіка П. Л. Капіци (1995, РФ). Отримала диплом почесного доктора філософії, виданий Міжнародною Академією науки та культури (1999, шт. Каліфорнія, США).
Додатково
Від 1991 методи соціоніки використовують у багатьох галузях науки і практики. Зокрема, в пілотованій космонавтиці — для створення і підготовки космічних екіпажів. Виникла «Авіаційна соціоніка»: складова частина процесу підготовки авіаційного персоналу. Методологію соціоніки застосовують для прогнозування взаємодій у військових екіпажах тощо.
Праці
- О дуальной природе человека. Киев : Международный институт соционики, 1992. 40 с.
- Соционика. Санкт-Петербург : Terra fantastica ; Москва : АСТ, 1998. 414 с.
- Теория признаков Рейнина // Соционика, ментология и психология личности. 1998. № 1–6.
- Личность и тип личности // Соционика, ментология и психология личности. 2005. № 4. С. 46–48.
- Мир Юнга // Соционика, ментология и психология личности. 2006. № 4. С. 32–38.
- Подчиняемость и доверие психотерапевту, шаману, начальнику и факиру // Соционика, ментология и психология личности. 2006. № 4. С. 53–56.
Література
- Шульман Г. А. Слово об Аушре // Соционика, ментология и психология личности. 2006. № 4. С. 12–16.
- Букалов А. В. Потенциал личности и загадки человеческих отношений. Москва : Черная белка, 2009. 592 с.
- Шульман Г. А. Портрет социона. Введение в соционику Аушры Аугустинавичюте. Москва : Чёрная белка, 2009. 472 с.
- Blutner R., Hochnadel E. Two Qubits for C. G. Jung’s Theory of Personality // Cognitive Systems Research : journal. 2010. Vol. 11. № 3. P. 243–259.
- Horwood J., Maw A. Theatre Teams Assembled Using Personality Profiles Can Improve Predicted Teamworking Scores // Bulletin of the Royal College of Surgeons of England. 2012. Vol. 94. № 3. P. 1–6.
- Букалов А. В., Карпенко О. Б. Соционика как академическая научная дисциплина // Соционика, ментология и психология личности. 2013. № 1–2. С. 1–26. URL: http://socionic.info/pdf/soc-academ.pdf
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Букалов О. В., Кондратенко Л. О. Аугустинавичуте, Аушра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аугустинавичуте, Аушра (дата звернення: 1.05.2024).
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
