Аутогенне тренування
Аутоге́нне тренува́ння (від ауто… і грец. γεννάω — породжувати, створювати), автотренінг — психотерапевтична техніка, спрямована на саморегулювання фізичного і психологічного станів (формування навичок психогігієни за допомогою спеціальних вправ).
Історична довідка
Як метод лікування неврозів аутогенне тренування запропоновано 1932 психіатром Й. Г. Шульцом (1884–1970; Німеччина).
Характеристика
Вправи виконують самостійно, послідовно, до досягнення певного тілесного відчуття розслаблення в різних частинах тіла. Аутогенне тренування ґрунтується на самонавіюванні й самостійному виробленні автоматизму розслаблення. Техніка подібна до східних методик медитації, відрізняється більшою сконцентрованістю на тілесних відчуттях людини й відсутністю зв’язків з езотеризмом. З метою розслаблення самостійні вправи проводять у позах лежачи або кучера, з навіюваннями тілесних відчуттів тепла, важкості, невагомості в різних частинах тіла. Використання техніки ефективніше із заплющеними очима, у вечірній час, перед сном. Для самонавіювання використовують установки: «мої руки теплі та важкі», «я відчуваю спокій і розслаблення», «я абсолютно спокійний» повторюють 5–6 разів. Класичне аутогенне тренування включає 6 послідовних занять, кожне з яких спрямоване на певну частину тіла. Кожне заняття триває 2 тижні, до досягнення автоматизму відчуттів, увесь курс — близько 3–6 місяців. Вправи проводять як самостійно, так і в групах під наглядом психотерапевтів чи медичного психолога. Послідовність закріплення тілесних відчуттів сприяє формуванню в людини навичок швидко розслаблятися, знімати напруження, відпочивати, перемикатися. За Й. Г. Шульцом виділяють кілька рівнів техніки аутогенного тренування: низький — навчання м’язового розслаблення і досягнення приємних тілесних відчуттів та високий — аутотренінгове відсторонення, елемент медитації, психічного відключення від зовнішнього світу, особистих проблем. Методику аутогенного тренування широко використовують у психотерапії та психологічній корекції як самостійну або в комплексі з іншими методами. Розроблено й упроваджено 6 модифікацій аутогенного тренування: 1957 — Д. Мюллера-Гегеманна (1910–1989; Словенія, Німеччина); 1963 — К. Міровського, А. Шогама (1914–1967; Україна); 1965 — Г. Кляйнзорге (1920–2001) і Г. Клумбіса (1919–2015; обидва — Німеччина); 1965 — М. Лебединського (1895–1980; Україна, РФ) і Т. Бортнік; 1969 — А. Алексєєва, Л. Гіссена (1931–2005; РФ); 1986 — В. Лобзіна (1924–1993; РФ) і М. Решетникова (народився 1950; Україна, РФ). Усі техніки спрямовані на розв’язання специфічних завдань психофізіологічної відповіді організму із залученням різних систем і сенсорних відчуттів.
Значення
Застосування аутогенного тренування посилює елементи когнітивно-поведінкової психотерапії. Найвищу ефективність техніки спостерігають за невротичних і психосоматичних розладів, психогенних розладів сну.
Література
- Schultz J. H. Das autogene Training. Leipzig : Thieme, 1932. 305 p.
- Скумiн В. А. Азбука психологiчного загартування // Знання та праця. 1979. № 5. C. 20–21.
- Филатов А. Т., Скумин В. А. Психопрофилактика и психотерапия в кардиохирургии. Киев : Здоровье, 1985. 72 с.
- Лобзин В. С., Решетников М. М. Аутогенная тренировка. Ленинград : Медицина, 1986. 280 с.
- Карвасарский Б. Д. Психотерапевтическая энциклопедия. 2-е изд. Санкт-Петербург : Питер, 2002. 1024 с.
- Шойфет М. С. Психофизическая саморегуляция. Большой современный практикум. Москва : Вече, 2010. 320 с.
- Гусак В. В. Аутогенне тренування та йогов плив на процеси відновлення спортсменів // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. 2015. Вип. 8. С. 122–127.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Чабан О. С. Аутогенне тренування // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аутогенне тренування (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
