Афанасьєв, Юрій Миколайович
Афана́сьєв, Ю́рій Микола́йович (рос. Афанасьев, Юрий Николаевич; 05.09.1935, с. Майна, тепер с-ще Ульяновської обл., РФ — 14.09.2015, м. Москва, РФ) — громадський та політичний діяч, історик, доктор історичних наук (з 1981), академік Академії гуманітарних досліджень (з 1995), дійсний член Академії гуманітарних наук (з 1995).
|
Афанасьєв, Юрій Миколайович (Афанасьев, Юрий Николаевич) | |
|---|---|
| Народження | 05.09.1935 |
| Місце народження | Майна |
| Смерть | 14.09.2015 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
| Напрями діяльності | історія, громадська і політична активність, організація науки |
Життєпис
Закінчив 1957 історичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. Відтоді до 1964 був на комсомольській роботі (див. Комсомол) на будівництві Красноярської ГЕС, у містах Дивногорську, Ачинську.
1964–1968 працював у апараті ЦК ВЛКСМ. 1971 закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС (тепер Російська академія державної служби; м. Москва, РФ), захистив кандидатську дисертацію. 1972–1982 викладав у Вищій комсомольській школі при ЦК ВЛКСМ (тепер Московський гуманітарний університет; м. Москва): доцент кафедри історії, проректор з навчальної роботи.
Працював 1982–1986 старшим науковим співробітником, зав. сектору культури зарубіжних країн Інституту загальної історії АН СРСР (тепер Інститут загальної історії РАН), одночасно 1983–1986 виконував обов’язки редактора відділу історії, члена редакційної колегії журналу «Комуніст» («Коммунист») — головного друкованого органу ЦК КПРС.
1986 призначений ректором Московського державного історико-архівного інституту (тепер Російський державний гуманітарний університет). 1991 став ініціатором реорганізації цього закладу у Російський державний гуманітарний університет. 1993–2003 — ректор, 2003–2006 — президент цього закладу.
Діяльність
Під час стажувань у м. Парижі (1971, 1976) налагодив особисті контакти з істориками «Анналів» школи — Ф. Броделем, Ж. Ле Гоффом (1924–2014; Франція) і Ж. Дюбі.
1981 захистив докторську дисертацію «Французька історична школа “Анналів” у сучасній буржуазній історіографії 1929–1979». Це було перше в радянській історіографії наукове дослідження, присвячене цій темі. Популяризував творчий доробок істориків школи «Анналів» серед російськомовних читачів.
Був членом низки наукових і спеціалізованих рад. Автор понад 30 книг, низки публікацій у пресі.
Активну громадську діяльність розпочав наприкінці 1980-х. Член бюро клубу «Московська трибуна» — громадської організації інтелігенції (з 1988). Співголова Всесоюзного добровільного історико-просвітницького товариства «Меморіал» (з 1988). Народний депутат СРСР (1989–1991), народний депутат РФ (1991–1993). Був членом КПРС (1954–1990). Вийшовши з неї, став одним із засновників і співголовою руху «Демократична Росія» (1991–1992). Член групи «Незалежна громадянська ініціатива» (1993), Комісії РФ з підготовки проєкту концепції чергового етапу реформування системи освіти (1997), Комісії РФ у справах ЮНЕСКО (1997).
Значний резонанс мала промова Афанасьєва під час 1-го З’їзду народних депутатів СРСР (27.05.1989), спрямована проти підконтрольності президії з’їзду більшості депутатів. Улітку 1989 став одним зі співголів опозиційної Міжрегіональної депутатської групи, поруч із Б. Єльциним, Г. Поповим (нар. 1936; РФ), В. Пальмом та А. Сахаровим. 1991–1993 — співголова Міжрегіональної депутатської групи.
1992 вийшов із «Демократичної Росії», 04.06.1993 припинив політичну діяльність і склав депутатський мандат. Цей крок збігся в часі з розгортанням політичної кризи в Росії та скликанням президентом РФ Б. Єльциним Конституційної наради (05.06.1993), наслідком якої стало збройне протистояння (вересень — жовтень 1993).
Нагороди і визнання
Нагороджений орденами: Трьох зірок (Латвія; 2001); За заслуги перед франкомовною Америкою (Квебек; 2002); Хреста Маарьямаа за заслуги перед естонським народом і державою (2005), офіцерським Хрестом Заслуг Польської Республіки (2003).
Кавалер ордена Почесного легіону (Франція; 2002). Командор 1-го класу Королівського ордена Полярної Зірки (Швеція; 2004).
Був визнаний «Людиною року 2002» Американським біографічним інститутом (2003); «Людина року 2002» у категорії «Освіта» у проєкті інтернет-холдингу «Рамблер» (РФ; 2003).
Почесний доктор гуманітарних наук Амхерст-коледжу (США, з 1990); Університету ім. Франсуа Рабле (м. Тур, Франція, з 1993); Єврейської теологічної семінарії (м. Нью-Йорк, США, з 1993); Белойтського коледжу (шт. Вісконсин, США, з 1995); Женевського університету (Швейцарія, з 1997); почесний доктор Університету ім. Лаваля (Канада, з 2005).
Праці
- Историзм против эклектики: французская историческая школа «Анналов» в современной буржуазной историографии. Москва, 1980;
- Изучение «Анналов» в СССР: Общие подходы // Споры о главном: Дискуссии о настоящем и будущем исторической науки вокруг французской школы «Анналов». Москва, 1993;
- Феномен советской историографии // Советская историография / Под общ. ред. Ю. Н. Афанасьева. Москва, 1996;
- Россия на рубеже тысячелетий: Империя мертва. Да здравствует империя? Москва, 2000;
- Опасная Россия: Традиции самовластия сегодня. Москва, 2001.
Література
Карев В. М., Наринский М. М. Энциклопедическая хроника советской эпохи, 1917–1991 : в 3 т. Москва, 2017. Т. 3.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Афанасьєв, Юрій Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афанасьєв, Юрій Миколайович (дата звернення: 30.04.2024).
