Африкати
Африка́ти (лат. affricata — притерта, від affricare — терти) — складні приголосні звуки, під час артикуляції яких зімкнення розкривається і повітря миттєво проходить з тертям через щілину.
В українській мові африкатами є звуки [ц], [ц’], [ч], [дз], [дз’], [дж].
У давньоруській мові існувала лише м’яка африката [ц’]: купьцьмь, мытоимець, десницю.
Цю вимову збережено в українській мові: кінець, кінця, місяць, міся»ц»я, цвіт.
Тільки перед [е] африката [ц’] депалаталізувалася: яйце, сонце, місяцем.
Твердий [ц] трапляється також у вигуках, перед [и] та словах іншомовного походження (див. Слова іншомовні): цокати, цур, цмокати, цукор, палац, цими.
У діалектах трапляється депалаталізована вимова [ц] — у північній частині лівобережних поліських говорів: Грицом, також в окремих південно-західних говорах: хлопец, палец, овец, молодец.
Африката [ч] в українській мові тверда. Артикулюється передньою спинкою язика біля верхніх зубів (таким чином [т] і [ш] об’єднані в одну суцільну артикуляцію: час, чути, піч). Тільки в позиції перед [і] у літературній мові [ч] напівпом’якшена: очі, вечір.
Африката [дз] — дзвінкий приголосний, що відрізняється від [ц] голосом. Розрізняють твердий [дз] та м’який [дз’]: дзвонити, дзиґа, ґедзь, дзьобик.
Африката [дз] неоднаково поширена у сучасних українських діалектах.
У північних говорах вона майже не відома: звонок, зеркало; у багатьох південно-західних говорах (наддністрянських, бойківських, покутських, волинських, деяких подільських) [дз] вимовляється у низці таких слів, де літературна мова його не знає: дзелений, дзерно, дзолото, дзвук.
Африката [дж] — дзвінкий відповідник глухого [ч], буває твердим (джміль, джиґун, ходжу, кинджал, джунглі) і напівпом’якшеним (дріжджі, бджілка, бджіл).
Література
- Крымский А. Украинская грамматика : в 2 т. Москва : [б. и.], 1907.
- Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1969. 435 с.
- Жовтобрюх М. А., Русанівський В. М., Скляренко В. Г. Історія української мови. Фонетика. Київ : Наукова думка, 1979. 367 с.
- Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Київ : Вища школа, 1981. 260 с.
- Висоцький А. В., Макарець Ю. С. Історія української мови. Фонетика і морфологія. Київ : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2017. 229 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Прокопова Л. І. Африкати // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Африкати (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
