Афікс (частина слова)
А́фікс (від лат. affixus — прикріплений) — частина слова, яка під час приєднання до основи слова може змінювати його семантику, граматичне значення (форму), стильову роль чи синтаксичні функції.
Характеристика
Залежно від місця приєднання до твірної основи з-поміж афіксів виділяють: префікс, префіксоїд, суфікс, суфіксоїд, флексію (закінчення), інфікс, інтерфікс, конфікс.
За виконуваною роллю виділяють афікси:
- словотворчі, які використовуються для творення слів. Наприклад: «ніч» > «нічний», «ріг» > «рогач», «моральний» > «аморальний»;
- формотворчі, що використовуються для творення форм слів різної частиномовної належності, наприклад: «будівля» > «будівлею», «сидіти» > «відсидіти», «наш» > «нашому»;
- словоформотворчі, які виконують одночасно функцію словотворчу й формотворчу, змінюючи лексичне і граматичне значення основи. Наприклад, «в’язати» > «відв’язати», «робити» > «переробити», «кум» > «кума».
За мірою спроможності використання в словотвірних процесах виділяють афікси:
продуктивні, що активно використовуються у словотвірних процесах (наприклад, «Фрейд» > «фрейдист», «зеленіший» > «найзеленіший», «почервоніти» > «почервонілий»);
непродуктивні, які в сучасній мові рідко чи зовсім не використовують у творенні нових слів (наприклад: «балка» > «вибалок», «в’язати» > «сув’язь»).
За характером відтворюваності — разові чи повторювані — виділяють регулярні («писати» > «списати», «карась» > «карасик») і нерегулярні, або одиничні афікси («глина» > «суглинок», «голий» > «голтяй»).
Наявні особливої звукової форми уможливлює вирізнення матеріально виражених і нульових афіксів; для порівняння: «залізний» і «золотøий», «стілø» і «стола».
Значення
Унаслідок історичних процесів і змін в українській мові функціонують прості (наприклад, «нарукавний», «писати», «кілограмовий») та складні афікси («вугіллячко», «недобачати», «зневоднити»).
Література
- Клименко Н. Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. Київ : Наукова думка, 1973. 186 с.
- Карпіловська Є. А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація. Київ : Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, 1999. 297 с.
- Соколова С. О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові. Київ : Наукова думка, 2003. 284 с.
- Кочан І. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2004. 520 с.
- Кислюк Л. П. Сучасна українська словотвірна номінація: ресурси та тенденції розвитку. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 424 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Нелюба А. М. Афікс (частина слова) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афікс (частина слова) (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.11.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
