Афінський кодекс
Афі́нський ко́декс, Міжнародний етичний кодекс Міжнародної асоціації зі зв’язків з громадськістю — звід імперативів професійної поведінки в галузі зв’язків із громадськістю.
Історична довідка
Кодекс ухвалено 1965 у м. Афінах Генеральною асамблеєю Міжнародної асоціації зі зв’язків з громадськістю (англ. International Public Relations Association; утворена 1955). Автором кодексу був фундатор і почесний член Асоціації Л. Матра (1906–1998; Франція).
Того ж року кодекс прийнято Європейською конфедерацією зі зв’язків з громадськістю.
У квітні 1968 до Афінського кодексу внесено зміни.
2011 три кодекси Міжнародної асоціації зі зв’язків з громадськістю (Афінський кодекс 1965, Венеційський кодекс 1961 і Брюссельський кодекс 2007) було об’єднано в єдиний документ — «Кодекс поведінки Міжнародної асоціації зв’язків з громадськістю», який було оновлено з урахуванням нових реалій часу. Цей єдиний кодекс було переглянуто 2020 й не внесено жодних змін.
Характеристика
Афінський кодекс ґрунтується на Загальній декларації прав людини (1948).
Формує стандарти й принципи етичної поведінки усіх членів асоціації.
Відповідно до Афінського кодексу кожен член має:
- прагнути до участі у створенні таких моральних і культурних умов, які сприяють саморозвитку людини та реалізації її прав, проголошених Загальною декларацією прав людини;
- розвивати засоби та форми спілкування, які дозволятимуть кожному члену суспільства відчувати себе поінформованим, солідарним з іншими та певним у своїй участі в суспільному житті;
- ставитися з належною повагою до людей, шанувати людську гідність, визнавати право кожного на власну думку;
- дотримуватися під час виконання своїх професійних обов’язків моральних принципів і положень Загальної декларації прав людини;
- сприяти становленню моральних, психологічних та інтелектуальних умов для діалогу, визнавати право усіх його учасників доводити свою правоту та висловлювати власну думку.
Бере на себе зобов’язання:
- за будь-яких умов поводитися так, аби заслужити й вберегти довіру контактерів;
- діяти в такий спосіб, щоб не порушувати інтересів усіх зацікавлених сторін та інтересів організації, в якій він працює, а також суспільних інтересів;
- чесно виконувати обов’язки, зберігати лояльність щодо своїх клієнтів і наймачів (колишніх або нинішніх);
- утримуватися від поширення фактологічно непідтвердженої й неперевіреної інформації, участі в неетичних або безчесних заходах, що здатні зашкодити гідності й честі людини, використання махінацій і засобів маніпуляції людьми.
Джерела
Афінський кодекс // Білоус В. Зв’язки з громадськістю (паблік рилейшинз) в економічній діяльності. Київ : Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2005. 275 с.
Література
- Спивак В. А. Корпоративная культура. Санкт-Петербург : Питер, 2001. 352 с.
- Тихомирова Є. Б. Зв’язки з громадськістю. Київ : НМЦВО, 2001. 560 с.
- PR в органах державної влади та місцевого самоврядування / За заг. ред В. М. Бебика, С. В. Куніцина. Київ; Симферополь : Міжрегіональна академія управління персоналом, 2003. 240 с.
- Харун О. А., Матюх А. І. Кодекс корпоративної етики як один із чинників формування іміджу підприємства // Інфраструктура ринку. 2018. Вип. 24. С. 286–290.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Афінський кодекс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афінський кодекс (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
