Ацетабулярія (Редакція ВУЕ)

Ацетабулярія, загальний вигляд.
Ацетабулярія, загальний вигляд.

Ацетабуля́рія (Acetabularia) — рід одноклітинних зелених водоростей родини поліфізієвих (Polyphysaceae).

Таксономія і характеристика

Таксономія складна, за різними даними у складі роду розглядається 12–20 видів, а також принаймні 6 внутрішньовидових таксонів. Систематичне положення роду дискусійне: ацетабулярію розглядають або у складі родини поліфізієвих, або разом із родом Halicoryne в окремій підродині родини дазикладових (Dasycladaceae).

Ацетабулярія — одноклітинний організм, гігантська одноядерна клітина зі складною будовою. Талом нерозгалужений, одноклітинний завдовжки 1–6 см, утворений компактним ризоїдом з ядром, трубчастою ніжкою, шапочкою діаметром 0,5–1,5 см. У деяких видів загальна довжина талому досягає 10 см, а діаметр шапочки може становити навіть 18 см. Шапочка парасолькоподібної або видовженої форми, утворена зрослими або незрослими гаметангіями. Будова шапочки є діагностичною ознакою на видовому рівні. Розмноження статеве і вегетативне. Повний життєвий цикл ацетабулярії у природі триває до 3 років, у лабораторних умовах — близько півроку. Експериментально доведено, що повний життєвий цикл види роду можуть проходити і протягом одного року. Усі види роду володіють високою здатністю до регенерації втрачених частин талому — таке еволюційне пристосування пов’язане з умовами існування в зоні прибою, чим зумовлені часті пошкодження.

Поширення та екологія

Ацетабулярія — пантропічний і субтропічний рід, що об’єднує виключно морські види, які мешкають на мілководдях, переважно у зоні прибою, у воді різної солоності. Поширені в Середземному морі, басейні Індійського океану, Карибському морі. Ведуть прикріплений спосіб життя. Прикріплюються ризоїдом до різних твердих донних відкладів: кам’янистих субстратів, уламків коралових рифів, мушель молюсків, шматків деревини чи гуми тощо.

Значення

Ацетабулярія — лабораторний об’єкт цитологічних (див. Цитологія) досліджень (вивчення ядерно-плазматичної взаємодії, пересадка ядра). Уперше методику вирощування ацетабулярії в лабораторних умовах описав 1931 Й. Хаммерлінг (1901–1980; Німеччина).

Література

  1. Lamouroux J. Extrait d’un mémoire sur la classification des Polypiers coralligènes non entièrement pierreux // Nouveaux Bulletin des Sciences, par la Société Philomathique de Paris. 1812. Vol. 3. P. 181–188. URL: https://www.algaebase.org/search/genus/detail/?tc=accept&genus_id=32940&-session=abv4:AC1F117B13b5032027nt7C61095A
  2. Dumais J., Serikawa K., Mandoli D. Acetabularia: A Unicellular Model for Understanding Subcellular Localization and Morphogenesis during Development // Journal of Plant Growth Regulation. 2000. Vol. 19. № 3. P. 253–264.
  3. Zechman F. W. Phylogeny of the Dasycladales (Chlorophyta, Ulvophyceae) Based on Analyses of RUBISCO Large Subunit (rbcL) Gene Sequences // Journal of Phycology. 2003. Vol. 39. № 4. P. 819–827.
  4. Боярин М. В., Нетробчук І. М. Основи гідроекології: теорія й практика. Луцьк : Вежа-Друк, 2016. 365 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Ацетабулярія (Редакція ВУЕ) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ацетабулярія (Редакція ВУЕ) (дата звернення: 5.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.01.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶