Астеки
Асте́ки (науатль azteca), ацтеки (неправильна транскрипція) — назва народності, що панувала в Мексиці в 15–16 ст. Термін не є самоназвою, у сучасному значенні його вперше використав на початку 19 ст. вчений та мандрівник А. фон Гумбольдт. Самі себе астеки називали мешиками (mexica чи mexicah), а після розділення на мешканців міст Теночтітлан і Тлателолько — відповідно теночками (tenochca) і тлателольками (tlatelolca).
Зміст
Походження
Астеки розмовляли мовою науатль, що належить до південної групи уто-астекської мовної родини. Згідно з легендарними переказами наприкінці 11 чи на початку 12 ст. астеки залишили легендарну прабатьківщину Аcтлан («Країна чапель»), розташовану чи то на південному заході сучасних США, чи то на північному заході Мексики. У середині 12 ст. астеки досягли північного кордону Долини Мехіко, а у 1279 оселилися в Чапультепеке, на східному березі озера Тескоко. Через 20 років сусідні народи розгромили астеків, і вони змушені були визнати себе підданцями м. Кольуакана. У володіннях Кольуакана астеки мешкали до 1317, коли їх вигнали кольуаканці. Після 8 років поневірянь у різних місцях у 1324 (деякі джерела називають 1323 чи 1325) оселилися на безлюдному острові посеред озера Тескоко. Там астеки заснували два поселення — Тлателолько на півночі та Теночтітлан на півдні.
Тлателолько та Теночтітлан до здобуття політичної самостійності
Серед мешикських поселень провідну роль відігравало м. Тлателолько, у якому оселилося 18 із 22 родів астеків, тоді як у м. Теночтітлані лише 4. Обидва поселення визнали над собою владу сусіднього м. Аскапоцалько, населеного тепанеками. У 1375 тлателольки змінили форму правління з колективної на одноосібну, властиву більшості тодішніх міст-держав Мексиканської долини. На правителя (тлатоані) вони обрали сина володаря Аскапоцалько Каукаупіцауака. Наступного року їх приклад наслідували в Теночтітлані, але правити запросили уродженця Кольуакана Акамапічтлі. Протягом останньої третини 14 та перших десятиріч 15 ст. обидві групи астеків брали активну участь у завойовницьких походах правителя Аскапоцалько Тесосомока, за що отримали низку володінь на берегах озера Тескоко. Наприкінці 1420-х між астеами та тепанеками зросла напруга, що врешті призвело до відкритого конфлікту. Правителі Теночтітлана Чімальпопока і Тлателолько Тлакатеоцин виявился втягнутими в міжусобну боротьбу між синами Тесосомока і були вбиті в 1427 за наказом правителя Аскапоцалько Маштли. Новий тлатоані Теночтітлана Іцкоатль розірвав союз із Аскапоцалько і уклав новий із нащадком царів Тескоко Несауалькойотлем, якого раніше вигнали зі свого царства тепанеки. Протягом 1428–1430 союзники, до яких приєдналося тепанекське м. Тлакопан, розгромили Маштлу, захопили і сплюндрували Аскапоцалько. 1430 політичне панування в Мексиканській долині перейшло до Потрійного союзу Теночтітлана, Тескоко і Тлакопана, де провідну роль відігравав Теночтітлан.
Теночтітлан у складі Потрійного Союзу
Астеки та їхні союзники проводили політику постійних завоювань із метою пограбування підкорених територій та обкладення їх даниною. До 1469 вони завоювали області на південь від Долини Мехіко та узбережжя Мексиканської затоки до ріки Коацакоалькос, до 1483 — території сучасної Пуебли та долини Толуки, між 1486 та 1510 — Оахаку, частину Хуастеки та області на узбережжі Тихого океану. 1473 стався конфлікт між Теночтітланом і Тлателолько, внаслідок якого останнє зазнало поразки і втратило політичну самостійність. Після смерті в 1515 правителя Тескоко Несауальпіллі астеки зуміли нав’язати тескоканцям за правителя свого ставленика і взяти під свій контроль Тескоко. У 1519 під владою Теночтітлана, чиє населення складало близько 200 тис. осіб, перебували території, на яких мешкали близько 10 млн людей.
Суспільство мешиків
Основою економіки астеків було інтенсивне землеробство, яке доповнювало ремісництво (ткацтво, гончарство, оброблення каменю, ювелірне мистецтво, створення виробів із пір’я тощо). Однак ресурсів Теночтітлана і його околиць для забезпечення населення продовольством не вистачало, значну частину продуктів астеки отримували як данину від підкорених народів, тільки зерна маїсу — щороку близько 53 тис. тонн. Та принаймні двічі (1454–1455 і 1505) Теночтітлан пережив сильний голод.
Для суспільства астеків характерна нерівність, панівне становище в ньому посідала спадкова військова знать (пільтін), що мала суттєві привілеї порівняно з простолюдинами (масевальтін); певні переваги мали купці (почтека). Значну роль відігравали релігія та професійні жерці (тламакаске). У астків, як і в інших народів науа, функціонували закони та державний апарат. Влада тлатоані обмежувалася радою вищих воєначальників та сановників, хоча за Мотекусоми ІІ (1503–1519) посилилися авторитарні тенденції.
У астеків була розвинена монументальна архітектура, скульптура, поезія, ораторське мистецтво, піктографічна писемність і книги, система освіти.
Іспанське завоювання
1519 в Мексиці з’явилася іспанська експедиція на чолі з Е. Кортесом. Кортесові вдалося захопити правителя астеків Мотекусому та встановити контроль над Теночтітланом, але в травні 1520 повсталі мешики викинули іспанців зі свого міста. Втім, більшість підкорених астеками народів, зокрема Тескоко, підтримали Кортеса, і після 80-денної облоги 13.09.1521 Теночтітлан визнав поразку. За період колоніальної доби астеки розчинилися серед інших народів науа, що населяють центральну Мексику. Їхня самоназва залишилася в назві країни та її столиці (ісп. México).
Література
- Durán D. Historia de las Indias de Nueva España e islas de laTierra-Firme : in 2 vol. México : D.F., 1967.
- Davies N. The Aztecs: A History. Norman : University of Oklahoma Press, 1980. 419 p.
- Hassig R. Aztec Warfare: Imperial Expansion and Political Control. Norman : University of Oklahoma Press, 1995. 424 p.
- Баглай В. Е. Ацтеки: История, экономика, социально-политический строй (Доколониальный период). Москва : Восточная литература, 1998. 431 с.
- Леон-Портилья М. Философия нагуа / Пер. с исп. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Постум, 2010. 478 с.
- Durán D. The History of the Indies of New Spain. Norman : University of Oklahoma Press, 2010. 642 p.
- Sahagún B. de. Historia General de las cosas de Nueva España : in 3 vol. Cambridge : Cambridge University Press, 2011.
- Smith M. E. The Aztecs. 3rd ed. Oxford : Wiley-Blackwell, 2012. 396 p.
- Альва Иштлильшочитль Ф. де, Помар Х. де. Историки Доколумбовой Америки и Конкисты / Пер. с исп. Киев : Лыбидь, 2013. 504 с.
- Gillespie S. Los reyes aztecas. México; Buenos Aires : Siglo Veintiuno, 2014. 350 p.
- León-Portilla M. De Teotihuacán a los aztecas. Ciudad de México : Universidad Nacional Autónoma de México, 2017. 712 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Талах В. М. Астеки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астеки (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
