Ашока
Ашо́ка (Асока; Ашока Великий; санскр. अशोक — букв. не-сумний, радісний; точні дати народження і смерті невідомі, правив бл. 273–232 до н. е. або бл. 265–238 до н. е.) — державний діяч, третій імператор держави Маур’їв (Давня Індія, 4–2 ст. до н. е.).
Життєпис і діяльність
Онук засновника династії Чандрагупти Маур’ї.
За життя батька був правителем північної провінції зі столицею в м. Таксилі, після міжусобної війни захопив батьківський трон. Провадив політику створення єдиної держави (на кінець його правління охоплювала майже всю Індію).
Бл. 260 до н. е. захопив східно-індійську державу Калінга і приєднав до імперії. Вчинене кровопролиття та страждання населення вплинуло на світогляд Ашоки. Цар відмовився від збройної агресії й традиційної ведичної релігії та навернувся у буддизм.
Сприяв зміцненню й поширенню буддизму в Індії та за її межами, направляв буддійських місіонерів у Непал, Бірму (див. М’янма), Шрі-Ланку, ймовірно також до Риму та Єгипту. Протидіяв розколу в буддійській спільноті. За його правління бл. 250 до н. е. був скликаний 3-й буддійський собор, на якому було остаточно сформовано палійський канон Типітаки.
Обстоював цінності миру, порозуміння й толерантності до інших релігій, чесноти співчуття, милосердя, ненасильства, щирості, турботи про підданих, слідування принципам дгарми. Будував ступи, буддійські монастирі, лікарні (зокрема й ветеринарні), колодязі й зрошувальні канали тощо.
На схилі літ став ченцем.
Викарбувані на скелях і стовпах укази Ашоки є цінною історичною пам’яткою і важливим джерелом датування тогочасних подій.
Визнання
Період правління Ашоки характеризують як добу політичного і культурного розквіту держави Маур’їв. За його правління буддизм поширився всією територією Індостану. Образ Ашоки став ідеалом буддійського правителя.
Легендарні діяння Ашоки описані у санскритському тексті «Ашока-авадана» («Легенди про Ашоку», 2 ст. н. е.).
Додатково
- Натепер відомо понад 150 написів Ашоки: різні версії 14-ти великих наскельних едиктів, 2-х особливих наскельних, 1-го малого наскельного, 7-ми стовпних едикітв, окремі надписи. На території Північно-Західної Індії та Афганістану знайдено кілька надписів грецькою та арамейською мовами.
Література
- Гончаренко О. О. Эдикты царя Ашоки и «Ашокавадана»: сопоставление буддийских легенд и памятника эпиграфики // Вопросы эпиграфики. 2006. Вып.1. С. 62–77.
- Falk H. Aśokan Sites and Artefacts: A Source-book with Bibliography. Mainz am Rhein : Philipp von Zabern, 2006. 295 р.
- Olivelle Р., Leoshko J., Prabha Ray Н. Reimagining Asoka: Memory and History. New Delhi : Oxford University Press, 2012. 512 р.
- Lahiri N. Ashoka in Ancient India. Cambridge; London : Harvard University Press 2015. 385 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Ашока // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ашока (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
