Ашрафі, Мухтар Ашрафович
Ашрафі́, Мухта́р Ашра́фович (узб. Ashrafiy Muxtor Ashrafovich; 11.06.1912, м. Бухара, тепер Узбекистан — 15.12.1975, м. Ташкент, Узбекистан) — композитор, диригент, педагог, один з основоположників узбецької музики, народний артист СРСР (з 1951).
|
Ашрафі, Мухтар Ашрафович (Ashrafiy Muxtor Ashrafovich) | |
|---|---|
| Народження | 11.06.1912 |
| Місце народження | Бухара |
| Смерть | 15.12.1975 |
| Місце смерті | Ташкент |
| Alma mater | Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського, Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова |
| Напрями діяльності | музика (композитор, диригент) |
Життєпис
Народився в сім’ї музиканта. 1928 закінчив Бухарський музичний технікум (клас дутара). Працював 1928–1930 завідувачем художньої частини Радіо Самарканда. У 1930 закінчив Науково-дослідний інститут музики і хореографії в м. Самарканді по класу музично-теоретичних предметів М. Миронова (1870–1952; РФ). 1930–1947 — художній керівник і головний диригент (1942–1947) Узбецького музичного театру в Ташкенті (тепер Великий театр імені А. Навої).
Навчався 1934–1936 у Московській консерваторії (тепер Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського) по класу композиції С. Василенка (1872–1956; РФ) та Б. Шехтера (1900–1961; Україна — РФ).
1941–1943 у м. Ташкенті брав уроки композиції у М. Штейнберга (1883–1946; Литва — РФ).
1948 екстерном закінчив диригентський факультет Ленінградської консерваторії (тепер Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова). Викладав у Ташкентській консерваторії (тепер Державна консерваторія Узбекистану): з 1944 — викладач диригування, з 1953 — професор.
1966–1970 — директор Узбецького музичного театру в м. Ташкенті (тепер Великий театр імені А. Навої).
1971–1975 — ректор Ташкентської консерваторії.
Творчість
Автор першої узбецької опери «Буран» (співавтор С. Василенко, 1939) та симфонії (симфонія № 1 «Героїчна», 1942).
Написав твори: опери «Великий канал» (співавтор С. Василенко, 1941), «Дилором» (1958), «Серце поета» (1962); балети «Амулет любові» (1969), «Тимур Малик» (1970), «Стійкість» (1971), «Любов і меч» (1973); симфонії, кантати та інші.
Створив музику до фільмів «Ми переможемо» (1941), «Насреддін у Бухарі» (1943), «Сестри Рахманови» (1954; усі — Ташкентська кіностудія), «Той, що народився в грозу» («Узбекфільм», 1965) та інших.
Автор книги спогадів «Музика в моєму житті» (1975).
Визнання
Лауреат Державної премії (1943, 1952), премій ім. Дж. Неру (1970), Г. А. Насера (1972).
Нагороджений орденами Леніна (1951), Трудового Червоного Прапора (1939, 1959), «Знак Пошани» (1937).
Додатково
Грати на узбецьких народних інструментах почав з 7 років.
Праці
- Музыка в моей жизни. Ташкент : Издательство литературы и искусства, 1975. 183 с.
Література
- Горлина И. М. Ашрафи и его вклад в развитие хореографического искусства Узбекистана // Музыка и время. 2013. № 8. С. 38–39.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ашрафі, Мухтар Ашрафович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ашрафі, Мухтар Ашрафович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
