Аїссе, Шарлотта
Аїссе́, Шарло́тта (фр. Aïssé, Charlotte; справжнє ім’я — Гайде; 1693 або 1694, Черкесія, тепер РФ — 13.03.1733, м. Париж, Франція) — письменниця.
|
Аїссе, Шарлотта (Aïssé, Charlotte) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Гайде |
| Народження | 1693 або 1694«або1694» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1693. |
| Місце народження | Черкесія, Росія |
| Смерть | 1733 |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Напрями діяльності | літературна творчість |
Життєпис
Писала французькою мовою.
Походила зі знатного черкеського роду. Батьків убили турки. Дитиною Ш. Аїссе потрапила у полон.
1698 посол Франції у Туреччині Ш. де Ферріоль, барон д’Аржанталь викупив Ш. Аїссе на ринку рабів у м. Стамбулі за 1500 ліврів і на початку 1699 привіз у Париж. Виховував у своїй родині як дочку.
Освіту здобула у монастирях Парижа. Згодом барон увів її до кращих паризьких салонів.
У салоні маркізи М. дю Деффан Ш. Аїссе познайомилася з шевальє Б. П. д’Еді. 26.04.1721 у них народилася дочка Селіні. Однак згодом Ш. Аїссе перервала цей зв’язок задля християнського життя.
1726 у Парижі Ш. Аїссе познайомилася з пані Каландріні — авторитетною, доброчесною дамою, яка стала для неї моральним взірцем.
До літературної спадщини Ш. Аїссе належать «Листи до пані К***» («Lettres а Madame C***») , де змальоване життя французької аристократії часів Регентства і майстерно описані звичаї паризьких салонів.
Модний за тих часів епістолярний жанр Ш. Аїссе розвинула, сягнувши високохудожнього й естетичного рівня; сприяла розвиткові просвітницького реалізму. Листи опубліковано 1787 з нотатками Вольтера, 1846 — з нотатками Ш. А. Сент-Бева.
Долі Ш. Аїссе присвячено роман абата А. Ф. Прево «Історія однієї сучасної гречанки» (1740), кілька п’єс і романів 20 ст.
Твори
- Lettres а Madame C***. Paris, 2009.
- Р о с. п е р е к л. — Письма к госпоже Каландрини. Москва, 1985.
Література
- Ferval C. Mlle Aїssé et son chevalier. Paris, 1930.
- Soprani A. Mademoiselle Aїssé ou la nymphe de Circasse. Paris, 1991.
- Киржинова С. А. Судьба Аиссе в литературе и своеобразие ее «Писем к госпоже Каландрини». Майкоп, 2000.
