Аґу, Марі Катрін Софі
Аґу́, Марі́ Катрі́н Софі́, де Флавіньї́, графиня д’ (фр. Agoult, Mari Catherine Sophie, de Flavigny; 31.12.1805, м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 05.03.1876, м. Париж, Франція) — письменниця. Онучка німецького банкіра, дочка графа де Флавіньї.
|
Аґу, Марі Катрін Софі (Agoult, Mari Catherine Sophie) | |
|---|---|
| Народження | 1805 |
| Місце народження | Франкфурт-на-Майні, Німеччина |
| Смерть | 1876 |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза |
Життєпис
Отримала освіту французькою і німецькою мовою, навчалася у монастирі. Твори писала французькою мовою. 1827 вийшла заміж за графа д’Аґу, тримала салон, який відвідували митці-романтики (А. де Віньї, Ш. О. де Сент-Бев, Ж. О. Д. Енгр, Ф. Шопен та ін.). На одному з музичних вечорів познайомилася з композитором Ф. Лістом, згодом мандрувала з ним Європою. Зв’язок із Ф. Лістом тривав 10 років, від нього народилося троє дітей. 1844 після розриву з музикантом М. Аґу написала роман «Неліда» («Nélida»), де у художній формі зобразила свої стосунки з ним. Співпрацювала у пресі, зокрема з 1841 публікувала критичні статті з мистецтва у ліберальній газеті «Пресс», а також статті у «Біографічному, політичному і літературному журналі» під псевдонімом Ж. Дюверже. 1857 написала драму «Жанна д’Арк» («Jeanne d’Arc»), яка була перекладена італійською мовою і з успіхом поставлена у м. Турині (Італія). Писала нариси на філософські, моральні й політичні теми під псевдонімом Даніель Стерн: «Нарис про свободу, яка вважається принципом і метою людської діяльності» («Essai sur la liberté considérée comme principe et fin de l’activité humaine»; 1847), де висловила свої республіканські переконання, «Моральні ескізи» («Esquisses morales»;1849), «Історія революції 1848 року» («Histoire de la Révolution de 1848»; 1851–1853). Автор книг: «Флоренція і Турин: нариси з мистецтва і політики, 1857–1861» («Florence et Turin: études d’art et de politique, 1857–1861»; 1862), «Данте і Гете: діалоги» («Dante et Goethe: dialoges»; 1866). Виступала за освіту жінок. Була прихильницею ідеалів революції 1848. У її салоні збиралися республіканці, за часів Другої імперії він став центром ліберальної опозиції. Написала також «Спогади, 1833–1854» («Mйmoires, 1833–1854»), які були опубліковані після її смерті (1927).
Твори
- Franz Liszt — Marie d’Agoult. Correspondance. Paris, 2001.
- Dante et Goethe: dialoges. Paris, 2014.
- Florence et Turin: études d’art et de politique, 1857–1861. Paris, 2014.
Література
- Stock-Morton Ph. The life of Marie d’Agoult, alias Daniel Stern. Baltimore, 2000.
- Dupкches Ch. Marie d’Agoult, 1805–1876. Paris, 2001.
- Saint Bris G. Marie, l’ange rebelle. Belford, 2007.
- Lejeune Ph. L’Autobiographie en France. Paris, 2010.
- Charton A. Marie d’Agoult, une sublime amoureuse. Aixen-Provence, 2011.
