Бабій, Борис Мусійович
Бабі́й, Бори́с Мусі́йович (25.07.1914, с. Гурівці, тепер Хмільницького району Вінницької області — 19.09.1993, м. Київ, Україна) — правознавець і громадський діяч.
Академік НАН України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1974), лауреат Державної премії УРСР.
|
Бабій, Борис Мусійович | |
|---|---|
| Народження | 25.07.1914 |
| Місце народження | Гурівці |
| Смерть | 19.09.1993 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце діяльності | Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України |
| Напрями діяльності | Правознавство |
Життєпис
Народився у селянській сім’ї. Закінчив 1931 Гуровецьку семирічну школу, 1932 — обласні курси газетних працівників. Працював у районних газетах. У м. Харкові навчався на вечірньому робітничому факультеті та комсомольському відділенні Всеукраїнського комуністичного інституту журналістики, 1935 вступив до Всеукраїнського комуністичного інституту радянського будівництва та права. 1936 перевівся на юридичний факультет Київського державного університету, який закінчив 1940.
Ще студентом почав працювати в органах прокуратури. Від вересня 1940 — помічник військового прокурора Київського особливого військового округу, з червня 1941 — на прокурорських посадах у діючій армії: помічник прокурора Південно-Західного фронту, працівник апарату Головної військової прокуратури, заступник військового прокурора 52-ї армії 2-го Українського фронту, старший помічник (із виконанням обов’язків заступника) військового прокурора 2-го Українського фронту.
Брав участь у визволенні Правобережної України, а також Молдови, Румунії, Угорщини, Чехословаччини та Австрії.
Після демобілізації від серпня 1947 викладач, згодом — заступник декана юридичного факультету Київського державного університету імені Т. Шевченка.
Від січня 1949 — в Академії наук, де призначений вченим секретарем, заступником директора Сектору держави і права АН УРСР, від 1969 — Інституту держави і права АН УРСР, 1974–1988 — директор цього Інституту.
Від 1968 — член Президії АН УРСР, академік-секретар Відділення економіки, історії, філософії і права (від 1976 — Відділення історії, філософії і права). 1988–1993 — радник Президії АН України.
Наукова діяльність
Захистив кандидатську «Встановлення Радянської влади у Західній Україні в 1939 і возз’єднання її з Українською РСР» (1950) і докторську «Державне будівництво і право Української РСР у період відбудови народного господарства (1921–1925» (1963) дисертації. 1966 присуджено вчене звання професора. 1967 став членом-кореспондентом, 1972 — дійсним членом АН УРСР. Один з академіків-засновників Академії правових наук України 1993.
Вагомі заслуги Бабія у становленні Інституту держави і права НАН України як провідного наукового юридичного закладу України. У масштабах СРСР інститут визнано провідною координуючою установою у справі опрацювання наукових проблем удосконалення законодавства союзних республік. Важливий внесок Бабія у розвиток фундаментальних досліджень в інших соціогуманітарних інститутах АН УРСР. Заснував наукову школу київських істориків права. Серед учнів — Олександр Копиленко, Ігор Усенко (1957; Україна), Валерій Чехович (1953; Україна).
Наукові інтереси зосереджувалися переважно в галузі історії держави і права Радянської України. Був ініціатором створення і відповідальним редактором узагальнених курсів «Історія держави і права України» (1967; 1976, відзначено 1981 Державною премією УРСР у галузі науки і техніки; 1987).
Автор близько 400 праць. Більшість з них не втратили наукового значення, хоча низку принципових висновків, що в них містяться, згодом спростовано чи піддано сумніву.
Важливі здобутки Бабія у досліджені історії української юридичної науки [монографії «Правові дослідження в Академії наук Української РСР (1919–1973)» (1974), «Нарис розвитку правових досліджень в Українській РСР» (1984), низка наукових статей і нарисів].
У колі наукових інтересів — питання функціонування української правничої мови та унормування національної юридичної термінології [під його керівництвом підготовлено «Російсько-український словник юридичної термінології» (1985)].
Активно займався практичною законопроектною роботою: 1963–1970 — член Юридичної комісії при Раді Міністрів УРСР, згодом брав безпосередню участь у підготовці Конституції Української РСР 1978 та низки Законів УРСР у галузі державного права. Член науково-консультативної ради при Комісії з підготовки і видання Зводу Законів УРСР.
Член Постійної палати третейського суду в м. Гаазі (Нідерланди), Комісії України у справах ЮНЕСКО, Українського республіканського комітету захисту миру, виконкому Радянської асоціації політичних наук при АН СРСР, правління Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, Комісії з радянських традицій, свят і обрядів при Раді Міністрів УРСР, Комітету з Державних премій у галузі науки і техніки при Раді Міністрів УРСР, віце-президент Українського відділення товариства СРСР — Австрія. Обирався депутатом районних і Київської міської рад народних депутатів, членом виборних органів КПРС, до якої вступив 1939.
Нагороди
За військову звитягу і внесок у розвиток юридичної науки і практики нагороджений орденами, медалями.
Два ордени Вітчизняної війни І ступеня, орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалі «За бойові заслуги», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Києва» (1961), «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «50 років Збройних Сил СРСР», «60 років Збройних Сил СРСР», знак Міністерства оборони СРСР «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні».
Праці
- Возз’єднання Західної України з Українською РСР. Київ : Академія наук УРСР, 1954. 196 с.
- Місцеві органи державної влади Української РСР в 1917–1920-х рр. Київ : Академія наук УРСР, 1956. 268 с.
- Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921–1925 рр.). Київ : Академія наук УРСР, 1961. 384 с.
- Союз РСР і роль України в його утворенні. Київ : Наукова думка, 1972. 255 с.
Література
- Борис Моисеевич Бабий / Гол. ред. К. М. Сытник. Київ : Наукова думка, 1984. 58 с.
- Усенко І. Б. Б. М. Бабій — другий директор інституту // Флагман української юридичної науки (До 60-річчя Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. 1949–2009). Київ : Юридична думка, 2009. 216 с.
- Усенко І. Б., Нагребельний В. П. Борис Мусійович Бабій // Перемога одна на всіх: до 70-річчя Перемоги у Другій світовій війні / За ред. Ю. С. Шемшученко, В. П. Горбатенко, О. Ф. Андрійко. Київ : Юридична думка, 2015. 255 с.
- Академік Борис Мусійович Бабій: До 100-річчя від дня народження / Упоряд.: І. Б. Усенко, Є. В. Ромінський, О. О. Самойленко та ін. Київ; Херсон : ОЛДІ-плюс, 2016. 179 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Усенко І. Б. Бабій, Борис Мусійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бабій, Борис Мусійович (дата звернення: 29.04.2024).
Оприлюднено: 05.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
